Просторово-часові варіації індукційної стрілки
DOI:
https://doi.org/10.24028/gj.v46i6.307063Ключові слова:
Електричні властивості, Електромагнітна теорія, Геомагнітна індукція, Магнітотелурика, Аніліз часових рядівАнотація
Вектор індукції C — є характеристикою змінного геомагнітного поля в одній точці спостереження (x, y) для певного періоду T геомагнітних варіацій B. Він наочно описує величину та напрямок відхилення вектора геомагнітного поля від горизонтальної площини. Вектор індукції не є нульовим лише тоді, коли з’являється вертикальна компонента Bz. Вона з’являється у таких випадках: 1) за наявності горизонтальних градієнтів електропровідності під поверхнею Землі; 2) в разі неповної компенсації вертикальної компоненти первинного поля іоносферно-магнітосферного джерела вторинним полем, індукованим у горизонтально-шаруватій Землі; ступінь компенсації систематично змінюється протягом дня, року …, що зумовлює тимчасові коливання вектора індукції (ефект джерела); 3) поява невидаленого шуму або емісії літосфери, що містить Bz. Розглянуто просторову та часову мінливість вектора індукції. Реальні (у фазі) та уявні (позафазно) вектори індукції (вертикальна функція відгуку, або типер) отримані для кожної доби під час відповідних спостережень з 1991 по 2014 р. для п’яти інтервалів періодів, с: 150—300, 300—600, 600—1200, 1200—2400, 2400—3600, що розраховані за трьома компонентами геомагнітного поля, зареєстрованими на 137 обсерваторіях глобальної мережі INTERMAGNET. Щоб зменшити розкид, щоденні значення було перераховано у місячні значення. Такий глобальний матеріал від +87° до –88° геомагнітної широти отримано вперше, його аналіз дає нові наукові результати. Річні варіації (із періодом 1 рік) спостерігаються приблизно на 2/3 обсерваторій (у решті обсерваторій вони нижчі за фоновий рівень варіацій коротких періодів і/або шуму). Його амплітуда сильно залежить від геомагнітної широти та іноді досягає такого високого значення — 0,4—0,5 (від піку до піку) у високих (>65°) широтах і змінюється у межах 0,01—0,15 у середніх і низьких широтах. Попередні дослідження у середніх широтах виявили, що річна варіація північної компоненти Au є скрізь додатною (максимум — у червні, мінімум — у грудні), тому для пояснення річних варіацій було запропоновано модель глобального джерела у вигляді кільцевого струму на висоті 3—6 радіусів Землі. Ми виявили, що у високих широтах Au зазвичай є від’ємною, і пропонуємо пояснити всі спостережувані особливості річних варіацій вектора індукції варіаціями іоносферних струмів у зоні полярних сяйв. 11-річні варіації трапляються у ≈30 % обсерваторій, розташованих на всіх широтах, але частіше у зонах полярних сяйв. У кількох обсерваторіях було виявлено монотонні зміни векторів — тренди. Найбільший тренд величиною 0,2 для всіх періодів був виявлений на півдні Гренландії, де льодовики швидко тануть за останні 30 років, що дає можливість пов’язати обидва тренди із глобальним потеплінням. У декількох авроральних обсерваторіях Північної Америки було помічено тренди величиною ≈0,1. У ці самі роки Північний магнітний полюс надзвичайно швидко перемістився на 1100 км за 23 роки. Можна припустити, що ці тенденції пов’язані зі зміною позиції аврорального овалу. На геомагнітних широтах від –78° до +78° основна гармоніка (24 год=86400 с) добових варіацій геомагнітного поля завжди супроводжується принаймні однією гармонікою вищого порядку 24/n (n=1÷7). На вищих широтах >78° обох півкуль існує лише основна 24-годинна гармоника. Часові варіації вектора індукції можуть створювати труднощі у визначенні їх постійної складової, яка використовується для вивчення електропровідності земної кори та верхньої мантії, але можуть бути корисними для вивчення геодинамічних процесів
Посилання
Aleksanova, E.D., Kulikov, V.A., Pushkarev, P.Yu., & Yakovlev, A.G. (2003). The use of fields of electrified railways when conducting electromagnetic soundings. Izvestiya vuzov. Geology and exploration, (4), 60—64 (in Russian).
Araya, J.V., & Ritter, O. (2016). Source effects in mid-latitude geomagnetic transfer functions, Geophysical Journal International, 204, 606—630.https://doi.org/10.1093/gji/ggv474.
Babak, V.I., Rokityansky, I.I., Sokolova, E.Yu., & Tereshyn, A.V. (2017). Annual, 11-year and aperiodic variations of the induction vector at 8 observatories of the Intermagnet network, Geofizicheskiy Zhurnal, 39(1), 97—110. https://doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v39i1.2017.94013 (in Russian).
Klymkovych, T.A. (2009). Peculiarities of temporal changes of anomalous magnetic field and induction vectors in Transcarpathian seismically deflected deflection. Candidate’s thesis. Kyiv (in Ukrainian).
Kuvshinov, A., Grayver, A., Töfner-Clausen, L., & Olsen, N. (2021). Probing 3-D electrical conductivity of the mantle using 6 years of Swarm, CryoSat-2 and observatory magnetic data and exploiting matrix Q-responses approach. Earth, Planets and Space, 73(67). https://doi.org/10.1186/s40623-020-01341-9.
Law, L.K., Laurier, I.M., Andersen, F., & Whitham, K. (1963). Investigations during 1962 of the Alert anomaly in geomagnetic variations. Canadian Journal of Physics, 41, 1868—1882. https://doi.org/10.1139/p63-187.
Praus, O., Laurier, I.M., & Law, L.K. (1971). The extension of the Alert geomagnetic anomaly through northern Ellesmere Island Canada. Canadian Journal of Earth Sciences, 8(1), 50—64. https://doi.org/10.1139/e71-003.
Rigaud, R., Kruglyakov, M., Kuvshinov, A., Pinheiro, K., Petereit, J., Matzka, J., & Marshalko, E. (2021). Exploring effects in tippers at island geomagnetic observatories due to realistic depth- and time-varying oceanic electrical conductivity. Earth Planets Space, 73(3). https://doi.org/10.1186/s40623-020-01339-3.
Rokityansky, I.I. (1982). Geoelectromagnetic investigation of the Earth’s crust and upper mantle. Berlin-Heidelberg-New York: Springer Verlag, 381 p.
Rokityansky, I.I. (1975). Investigation of electrical conductivity anomalies by magnetovariational profiling method. Kiev: Naukova Dumka, 280 p. (in Russian).
Rokityansky, I.I., Ingerov, A.I., Baysarovich, M.N., Dzyuba, K.I., Zamaletdinov, A.A., Lysenko, E.S., Popov, V.M., Rokityanskaya, D.A., & Shuman, V.N. (1989). Donbass electrical conductivity anomaly. Geofizicheskiy Zhurnal, 11(3), 30—40 (in Russian).
Rokityansky, I.I., Babak, V.I., & Tereshyn, A.V. (2019a). Low-Frequency Electromagnetic Signals Observed before Strong Earthquakes. In Seismic Waves: Probing Earth System (pp. 89―106). IntechOpen. https://doi.org/10.5772/intechopen.88522.
Rokityansky, I.I., Babak, V.I., Tereshyn, A.V., & Hayakawa, M. (2019b). Variations of Geomagnetic Response Functions before the 2011 Tohoku Earthquake. Open Journal of Earthquake Research, 8, 70—84. https://doi.org/10.4236/ojer.2019.82005.
Schmucker, U. (1964). Anomalies of geomagnetic variations in the southwestern United States. Journal of Geomagnetism and Geoelectricity, 15(4), 193―221. https://doi.org/10.5636/jgg. 15.193.
Schmucker, U. (1970). Anomalies of geomagnetic variations in the southwestern United States. University of California Press, 165 p.
Varentsov, I.M. (2007). Arrays of Simultaneous Electromagnetic Soundings: Design, Data Processing and Analysis. In V.V. Spichak (Ed.), Electromagnetic Sounding of the Earth’s Interior: Theory, Modeling, Practice (pp. 263—277). Amsterdam: Elsevier.
Varentsov, I.M., Sokolova, E.Yu., Martanus, E.R., & Nalivaiko, K.V. (2003). Technique for constructing EM field transfer operators for the array of synchronous soundings BEAR. Fizika Zemli, (2), 30—50 (in Russian).
Wilhjelm, J., & Friis-Christensen, E. (1974). The Igdlorssuit geomagnetic variation anomaly in the rift-fault zone of northern west Greenland. Journal of Geomagnetism and Geoelectricity, 26(9), 173―189. https://doi.org/10.5636/jgg. 26.173.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Igor Rokityansky, Artem Tereshyn
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
1. Автори зберігають за собою авторські права на роботу і передають журналу право першої публікації разом з роботою, одночасно ліцензуючи її на умовах Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати дану роботу з обов'язковим зазначенням авторства даної роботи і посиланням на оригінальну публікацію в цьому журналі .
2. Автори зберігають право укладати окремі, додаткові контрактні угоди на не ексклюзивне поширення версії роботи, опублікованої цим журналом (наприклад, розмістити її в університетському сховищі або опублікувати її в книзі), з посиланням на оригінальну публікацію в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється розміщувати їх роботу в мережі Інтернет (наприклад, в університетському сховище або на їх персональному веб-сайті) до і під час процесу розгляду її даними журналом, так як це може привести до продуктивної обговоренню, а також до більшої кількості посилань на дану опубліковану роботу (Дивись The Effect of Open Access).