СУЧАСНІ КОМУНІКАТИВНІ ПРАКТИКИ У ФОРМУВАННІ Й ПОШИРЕННІ ПОСТФОЛЬКЛОРУ

Анотація

Метою роботи є визначення ролі сучасних комунікативних практик у значенні чинників формування і поширення творів постфольклору. Методологія дослідження полягає в застосуванні загального наукового принципу об'єктивності, аналітичного, культурологічного та структурно-семантичного методів у дослідженні сучасних комунікативних практик як головних формотворчих чинників зародження феномена постфольклору в інтернет-середовищі. Наукова новизна роботи полягає у визначенні ролі комунікативних практик у формуванні постфольклору, якими й опосередковується поява жанрів інтернетного постфольклору. Висновки. В результаті дослідження встановлено, що поява новітніх засобів комунікації, зокрема інтернет-мережі та технологічних інструментів для активної участі користувачів мережі в розповсюдженні інформації, дала початок для формування особливого феномена електронної/віртуальної культури, що за своїми типологічними ознаками та способом розповсюдження належить до постфольклору. Саме технологічна складова і спосіб комунікації значною мірою визначають структурне та жанрове різноманіття творів постфольклору, а також їх семіосферу. Сегмент постфольклору, що опосередковується інтернет-комунікацією, є надзвичайно «рухомим» культурним середовищем, в якому досить активно та оперативно знаходить відображення актуальна та суспільно значима інформація у вигляді креолізованих та вербальних творів, що в чіткій і лаконічній формі містять оцінно-нормативні судження користувачів мережі. До певної міри виробництво таких творів можна назвати безпосередньо постфольклорним типом комунікації, оскільки технологічні можливості інтернет-мережі передбачають таку колективну творчість. Відтак, з огляду на охоплення широкої аудиторії користувачів сучасними комунікативними інтернет-практиками, твори постфольклору набувають дедалі більшого поширення, удосконалюючи ідейно-змістове наповнення та способи його художнього втілення.