Хачкари в символічному полі вірменської культури
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.1.2016.148407Ключові слова:
вірмени, вішап, древо життя, культура, свастика, світова вісь, символ, сонце, традиція, хачкар, хрестАнотація
У статті проаналізовано певні аспекти формування та розвитку сакральної символіки хачкарів. Висвітлено історичні традиції, що вплинули на становлення символічного поля хачкарів, охарактеризовано основні типи символів та історичні трансформації їхнього тлумачення, аналіз яких призводить до висновку про формування сакрального поля хачкарів внаслідок синтезу вірменських дохристиянських та християнських традицій. Методологія дослідження включає використання методів компаративного аналізу та синтезу, історичності та контекстуальності, а також методу іконологічного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає в чіткому формулюванні та обґрунтуванні тези щодо з’єднуючої та акумулюючої функції хачкарів, які були надзвичайно важливою ланкою збереження та передачі священної Традиції. Висновки. Хачкари є ретельно продуманою наочною маніфестацією основних законів світобудови, сакральним втіленням ідеї безсмертя через проходження нижнього світу (смерть) і другого народження в «життя вічне». Головним їх завданням було скеровувати до надприродного, Вищого, використовуючи для цього символи, оскільки природа символів зумовлює їх вплив навіть на тих людей, які не мають жодного уявлення щодо іхнього правдивого сакрального змісту. Закономірне припущення, що складне високе мистецтво створення хачкарів цілеспрямовано формувалося і передавалося майстрами, які знали Традицію та прагнули зберегти і передати її нащадкам, що, вірогідніше за все, відбувалося в професійних (ремісничих) союзах.
Посилання
Аверинцев С.С. София-Логос / С.С. Аверинцев. – К.: Дух і Літера, 2001. – 461 с
Багдасаров Р. Свастика: священный символ. Этнорелигиоведческие очерки (исправлено) / Р. Багдасаров. – М.: Белые альвы, 2001. – 432 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://bagdasarovr.narod.ru/swastika.htm.
Генон Р. Кризис современного мира / Р. Генон. – М.: Эксмо, 2008. – 784 с.
Генон Р. Символы священной науки / Р. Генон. – М.: Беловодье, 2004.– 480 с.
Гитмбутас М. Цивилизация Великой Богини: мир Древней Европы / М. Гитмбутас. – М.: Росспэн, 2006. – 572 с.
Голан А. Миф и символ / А. Голан. – М.: Русслит, 1993. – 375 с.
Голубцов А.П. Из истории изображений креста / А.П. Голубцов. Из чтений по церковной археологии и литургике. – СПб., 1917. – С.212-249.
Кериньи К. Дионис: прообраз жизни неиссякаемой / К. Кериньи. – М.: Ладомир, 2007. – 416 с.
Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии / А. Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1993. – 962 с.
Майринк Г. Белый доминиканец / Г. Майринк / [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lib.aldebaran.ru/author/mairink_gustav/-mairink_gustav_belyi_dominikanec.
латов А. Магические искусства Древней Европы / А. Платов. – М.: София ИД "Гелиос", 2002. – 480 с.
Рассел Дж. Святилище под волнами. Зороастрийский субстрат армянской культуры / Дж. Рассел / ж. "Россия XXI", № 4. – М., 2007. – C. 156-196.
Рыжакова С. И. Язык орнамента в латышской культуре / С. И. Рыжакова. – М.: Индрик, 2002. – 428 с.
Файзи М.Х. Армяне в легендах Крыма / М.Х. Файзи. – Симферополь: Аменна, 2002. – 45 с.
Шмаков В. Священная книга Тота. Великие Арканы Таро / В. Шмаков. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.koob.ru/shmakov/tarot_symbols
Элиаде М. История религий / М. Элиаде. Т.1. – М.: Критерион, 2002. – 464 с.
Элиаде М. Йога: бессмертие и свобода/М. Элиаде. –СПб.: Лань, 1999. – 560 с.
Энциклопедия архимандрита Никифора / [Электронный ресурс]. Режим доступа: //http://jesuschrist.ru/lexicon/NikiforEncyc/%C3%CE%D4%C5%D0
Якобсон А. Л. Армянские хачкары / А. Л. Якобсон. – Ереван: Айастан, 1986. – 128с.
Averintsev S.S. (2001). Sofia-Logos. Kyiv: Duh I litera, 461 p, [in Russian].
Bagdasarov R. (2001). Swastika: a sacred symbol. Ethno-religious studies sketches (corrected). Мoscow: Belyye alvy, 432 p. Retrieved from http://bagdasarovr.narod.ru/swastika.htm> [in Russian].
Genon R. (2008). Crisis of the modern world. Moscow: Eksmo, 784 p. [in Russian].
Genon R. (2004). Symbols of a sacred science. Moscow: Belovodje, 480 p. [in Russian].
Gitmbutas M. (2006). Civilisation of the Great Goddess: the world of Ancient Europe. Moscow: Rosspen, 572 p, [in Russian].
Golan A. (1993). Myth and symbol. Moscow: Russlit, 375 p. [in Russian].
Golubtsov A.P. (1917). From history of images of a cross. St. Petersburg. pp 212-249 [in Russian].
Kerini K. (2007). Dionis: a prototype of a life inexhaustible. Moscow: Ladomir, 416 p. [in Russian].
Losev A.F. (1993). Sketches of antique symbolism and mythology. Moscow: Mysl. 962 p. [in Russian].
Majrink G. The white Dominican. Retrieved from <http://lib.aldebaran.ru/author/mairink_gustav/ mairink_gustav_belyi_dominikanec [in Russian].
Platov A. (2002). Magic arts of Ancient Europe. Moscow: Sofia ID "Gelios", 480 p. [in Russian].
Russell Dzh. (2007). Sanctuary under waves. A Zoroastrian substratum of the Armenian culture. Rossia XXI, 4, 156-196 [in Russian].
Ryzhakova S.I. (2002). Ornament language in the Latvian culture. Moscow: Indrik, 428 p. [in Russian].
Fajzi M. H. (2002). Armenians in legends of Crimea. Simferopol: Амenna, 45 p. [in Russian].
Shmakov V. (1996). Sacred book of Thoth. The Great Lassos of Tarot. Kyiv: Sofia [in Russian]. Retrieved from http://www.koob.ru/shmakov/tarot_symbols
Eliade M. (2002). History of religions (Vol.1). Moscow: Кriterion, 464 p. [in Russian].
Eliade M. (1999). Yoga: immortality and freedom. St. Petersburg: Lan, 560 p. [in Russian].
The encyclopaedia of archimandrite Nikifora. Retrieved from http://jesuschrist.ru/lexicon/NikiforEncyc / % C3%CE%D4%C5%D0 [in Russian].
Yakobson A.L. (1986). Armenian khachkars. Yerevan: Ayastan, 128 p. [in Russian].
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.