СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.1.2019.179685Ключові слова:
правова культура, культура, право, цінності, соціокультурний розвиток суспільства, формування правової культури особистостіАнотація
Мета роботи полягає в дослідженні соціокультурних умов, характеру, шляхів, методів і напряму фор- мування правової культури, культурних норм і цінностей як соціокультурних механізмів формування правової культури. Методологія дослідження полягає у застосуванні методу культурологічного аналізу, комплексного та системного підходів, що дозволило окреслити соціально-культурну проблематику правової культури в соціо- культурному просторі, виокремити у ній сутнісні виміри та аспекти. Наукова новизна роботи полягає в обґру- нтуванні культурних норм і цінностей як соціокультурних механізмів формування правової культури. Висновки. Правова культура є багатозначною характеристикою однієї з найважливіших сторін життя суспільс- тва, яка містить в собі як устояні цінності, зокрема в галузі права, так і різні правові інститути та поведінкові взаємовідносини в галузі державно-правових питань. Оскільки культура проявляється насамперед у діяльності людей в різноманітних сферах суспільства, саме вона несе в собі можливість позитивних змін та ціннісних тра- нсформацій. Отже, без впровадження домінуючих загальнолюдських культурних цінностей, цінностей самови- раження жодне суспільство не має перспективи стати суспільством розвиненої правової культури. Формування образу культурної людини, яка знає свої права та здатна їх використовувати та відстоювати власні інтереси, бути почутим в суспільстві та приймати активну участь в його соціокультурному житті є першочерговим завданням, вирішення якого змінить життя наступних поколінь на краще.
Посилання
Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти т. Т.5 Основы дефектологии / Под редакцией Т. А. Вла- совой. — Москва: Педагогика , 1983. 368 с.
Жигулин А. А. Правовая культура личности как форма правосознания / А. А. Жигулин // Террито- рия науки. 2012. ғ 3. С. 98-106.
Загальна теорія держави і права / за ред. акад. АПрН України, докт. юрид. наук, проф. В.В.Копєйчикова. К. : Юрінком, 1997. 320 с.
Коваленко І. П. Правова соціалізація особистості як процес формування правової культури / І. П. Коваленко// Культура України. Вип. 32, 2011. С.110-117.
Скакун О. Ф. Теoрія держави і права: підручник / О. Ф. Скакун; пер. з рос. Х.:Консум, 2009. 656 с.
Херпфер Христиан О международной научно-исследовательской программе «Всемирное изучение ценностей» и Всемирной ассоциации по изучению цінностей / Христиан Херпфер // Социология : научно- теоретический журнал. Белорусский государственный университет. 2013. ғ 4. С. 33-41.
Grossfeld В. The Strength and Weakness of Comparative Law. Oxford. 1990. P. 41.
Hofstede G.Cultures and organizations: Software of the mind. Boston: McGraw-Hill. 2004. P.5.
Kohler N. Das Recht als Kulturerscheinung, Wurtzburg. 1885. S. 5.
1.Vygotskij L.S., Vlasova T.A. (Red.) (1983). Coll. of works. Fundamentals of defectology. Moscow, Pedagogy. Vol.5, p. 197. [in Russian].
Zhigulin A. A. (2012). Legal culture of the person as a form of legal awareness. Territory of Science, 3, 98-
[in Russian].
Kopejchikov V. V. (1997) (Eds.). Common theory of state and law. Kyiv, Yurinkom. [in Ukrainian].
Kovalenko І. P. (2011). Legal socialization of personality as a process of formation of legal culture. Culture of Ukraine, 32, Kharkiv State Academy of Culture, Kharkiv. [in Ukrainian].
Skakun O. F. (2009). Theory of State and Law. Textbook. Kharkiv, Consum. [in Ukrainian].
Herpfer, Hristian (2013). About the international research program "World study of values" and the World Association for the Study of Values. Sociology. Belarusian State University, 4, 33-41. [in Belarusian].
Grossfeld, В (1990). The Strength and Weakness of Comparative Law. Oxford. p. 41.
Hofstede, G. (2004). Cultures and organizations: Software of the mind. Boston, McGraw-Hill, p.5.
Kohler, N. (1885). Das Recht als Kulturerscheinung, Wurtzburg. p. 5.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.