ДО ПИТАННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДУХОВНОСТІ В ТЕОРЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190636Ключові слова:
інтелектуально-духовна культура, концепції інтелектуальної духовності, інтелектуальні традиції, інтелектуальна еліта, гуманітаризація освіти.Анотація
Метою статті є аналіз деяких концептуальних засад гуманітарних знань європейської теоретико-методологічної спадщини, на основі яких формується сучасний образ інтелектуально-духовної особистості, еліти
нації. Методологія дослідження. Дослідження базується на культурологічних методах, зокрема аналітичному,
синтетичному, герменевтичному, що надало змогу виокремити і проаналізовати класичні і сучасні гуманітарно-
філософські, соціально-політичні, культурологічні теорії інтелектуальної духовності. Наукова новизна. Уперше в
культурологічній вітчизняній науці на базі зарубіжної та вітчизняної історіографії здійснено спробу узагальнення
деякої фундаментальної бази наукових теорій, що стосуються концепцій інтелектуальної духовності в теоретичних
дослідженнях вчених гуманітарних галузей знань. Висновки. Визначено, що трансформація традицій
інтелектуально-духовної культури особистості та суспільства динамічно розгорталась в порядку синхронності
теологічних та науково-експериментальних знань від античності до Ренесансу. Філософські, соціологічні,
антропологічні концепції ХІХ-ХХ ст. підтверджують культурологічні погляди дослідників попередніх епох, не
виключаючи критичну позицію окремих вчених на стан інтелектуально-духовної культури сучасного їм суспільства.
Посилання
Августин Блаженный. Творения. Т. 3. О граде Божием, кн. 1-13. Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. 595 с.
Вебер М. Избранные произведения. Москва: Прогресс, 1990. 805 с.
Дильтей В. Построение исторического мира в науках о духе Т.3 / Собр. соч. в 6 т. Москва: Три квадрата, 2004.
с.
Дульська О. Навчально-методичне забезпечення вищої освіти в давні часи / Освіта і наука в Україні: шляхи
розвитку та напрямки взаємодії: матеріали доповідей VII Всеукраїнської заочної науково-практичної конференції. Харків:
НП «ЦНТ», 2018. С. 38-44.
Дульська О. Ремінісценція антично-гуманістичного знання епохи Просвітництва / Актуальні питання
культурології. 2017. Вип. 17. С. 10-15.
Кант И. Критика практического разума / Лекции по этике. Москва: Республика, 2000. С. 284-404.
Кант И. Критика способности суждения . Москва: Искусство, 1994. 367 с.
Кант І. Критика чистого розуму . Київ: Юніверс, 2000. 504 с.
Кузьменко Т. Особливості формування культурологічної категорії «духовна культура» / Культура України,
№ 62. С. 52-60.
Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры. Москва: Искусство, 1991. 588 с.
Розанов В. Место христианства в истории / Религия и культура. Статьи и очерки 1902-1903 гг. Москва:
Республика; «Росток», 2008 . с. 9-27.
Розанов В. Сумерки просвещения: сборник статей по вопросам образования. Москва: Книга по Требованию,
250 с.
Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм. Москва: Политиздат, 1989. 412 с.
Сорокин П. Структурная социология / Человек. Цивилизация. Общество. - Москва: Политиздат, 1992. с. 156-221
Тайлор Э. Б. Первобытная культура. Москва:Политиздат, 1989. 573 с.
Фрейд З. Вопросы общества. Происхождение религии. Москва: Фирма СТД, 2008. 606 с.
Шейко В. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.). Харків : Основа, 2001. 520 с.
Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории в 2 т. Т.1 : Гештальт и действительность .
Москва: Мысль, 1998. 672с.
Яремченко В. Національна освіта за системою західноєвропейського стандарту «семи вільних мистецтв» /
Наукові записки НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. № 90. С. 266-276.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
