ХУДОЖНЯ ЕМАЛЬ У ХРОНОТОПІ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190639Ключові слова:
емальєрне мистецтво, художня емаль, гаряча емаль, техніка гарячої художньої емалі, образотворче мистецтво, Олександр Бородай.Анотація
Мета дослідження полягає у висвітленні процесу становлення та розвою наукової школи дослідженняемальєрного мистецтва та його базової складової – техніки гарячої художньої емалі на тлі історичної генези
українського мистецтва. Методи. Розкриттю мети дослідження сприяло застосування загальнонаукових
принципів достовірності та всебічності у поєднанні з системним та комплексним підходами, а також
використання історико-хронологічного, мистецтвознавчого, техніко-технологічного, евристичного та
герменевтичного методів. Використання вказаних методів дослідження сприяло отриманню власних
результатів. Аналіз наукових студій засвідчив початок наукового мистецтвознавчого дискурсу щодо місця і
ролі емальєрного мистецтва у художній творчості. Складність його наукового осмислення полягає у техніці
виготовлення твору мистецтва. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці і розробці
актуальної, малодослідженої теми генези та еволюції українського емальєрного мистецтва. Результати
студіювання сутності емальєрного мистецтва можуть слугувати важливою складовою у дослідженні проблем
сучасного мистецтва та розвитку мистецтвознавчої науки. Висновки. Емальєрне мистецтво в Україні набуло
значення мистецького явища, яке має свою теоретичну основу, періодизацію, техніко-технологічну основу та
своїх послідовників. Діяльність митців розвинула художнє значення та цінність творів емальєрного мистецтва у
соціальному житті суспільства. У науковому осмисленні художня емаль постає як вид мистецтва та отримує
термінологічне визначення – емальєрне мистецтво. Історіографія емальєрного мистецтва відображає історію
розвитку техніки гарячої художньої емалі, проте недостатньо висвітлює питання технології і способів
виконання емальєрних творів, їх атрибутивні властивості, експертизу та оцінку, що є свідченням становлення
наукової школи мистецтвознавчого аналізу творів, виконаних у техніці гарячої емалі. Специфіка емальєрного
мистецтва, як виду образотворчого мистецтва, полягає у технології втілення художніх задумів, що надає творам
неповторність, новаційність, широту колірної палітри і різноманітність фактур, можливість створення об’єму.
Посилання
Барбалат О. Мистецтво народжене вогнем: старовинна техніка гарячої емалі на теренах сучасної України.
Культурні та мистецькі студії ХХІ століття: науково-практичне партнерство: матеріали міжнародного
симпозіуму, 6 червня. 2019 р. М-во культ. України; Нац. акад. кер. кадрів культ. і мистец. Київ: НАКККіМ, 2019. C.
-123.
Бородай Ю. О. Українська емаль / Альбом-каталог. К.: Український письменник, 2013. 264 с.
Довгань Ю.О. Мистецтво емалі в Україні: історичний досвід та сучасний стан. Автореферат на здоб. наук.
ступ. канд. мист. Харків: ХДАДіМ, 2009. 19 с.
Кравченко М. Я. Мистецтво прикрас в Україні останньої третини ХХ – початку ХХІ століття: європейський
контекст, художні особливості, персоналії. Автореферат на здоб. наук. ступ. канд. мист.. Львів: Львівська національна
академія мистецтв, 2017. 19 с.
Луць С. В. Художні гарячі емалі в мистецтві Класичного ювелірного Дому «Лобортас».
Мистецтвознавство’13. СКІМ. Львів: 2013. С. 173 – 182.
Луць С. В. Ювелірне мистецтво України на зламі ХХ–ХХІ ст.: генезис поступу. Деміург: ідеї, технології,
перспективи дизайну. 2019. Том 2. № 1. С. 93 – 111.
Пасічник Л.В. Ювелірне мистецтво України XX – початку XXI століття (історія, стилістика, персоналії).
Автореферат на здоб. наук. ступ. канд. мист. Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.
Т. Рильського НАН України, 2015. 23 с.
Техника художественной эмали, чеканки и ковки: уч. пособие / А.В.Флеров и др. М.: Высшая школа, 1986. 191 с.
Шмагало Р. Ювелірне мистецтво України: авторський пошук і ринок. Образотворче мистецтво, 2012. № 3 –
С. 34 – 35.
Шмагало Р. Художній метал України ХХ – початок ХХІ століття. Енциклопедія художнього металу. Львів:
Апріорі. 2015. Т 2. С. 42.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.