ДИЗАЙН У КООРДИНАТАХ ХУДОЖНЬО-ПРОЕКТНОЇ КУЛЬТУРИ
Анотація
Мета статті – розкриття сучасних методологічних підходів до визначення дизайну. Методологія дослідження ґрунтується на використанні системно-структурного, соціокультурного та історико-мистецтвознавчого методів, що дає підстави розглядати дизайн як художньо-проектну культуру. Наукова новизна полягає у проведенні ретроспективного огляду й розв’язанні актуального питання про культурологічну сутність дизайну в рамках інтелектуальної сфери людства. Висвітлено особливості культур та еволюцію дизайну як виду професійної діяльності. Увагу акцентовано на взаємозв’язках функціональності й естетичності у процесі проектування. Висновки. В результаті проведеного аналізу тенденцій інтернаціоналізації та регіоналізації в дизайні з’ясовано, що протягом ХХ – початку ХХІ ст. сформувалися теорія й методологія дизайну та арсенал формотворчих засобів. Доведено, що дизайн є частиною художньої культури, враховує культурно-мистецькі, політичні та cоціально-економічні зміни в суспільстві.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.