ЕМОЦІЙНЕ ВИКОНАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ: ПЕДАГОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАМІТКИ

Анотація

Мета роботи – розглянути особливості емоційного виконання української народної пісні крізь призму методико-педагогічного підходу, що доповнює культурологічний і мистецтвознавчий дискурси, в контексті яких переважно розглядаються окремі проблеми, що пов'язані з народнопісенною творчістю. Методи дослідження: по-перше, аналітично-описовий метод, котрий допомагає виявити необхідні зв’язки і смислові компоненти матеріалу дослідження, по-друге, структурно-функціональний метод, завдяки якому досягається ефект комплексного бачення української народної пісні, яка складається з декількох сегментів, що тісно взаємодіють між собою, утворюючи відповідну якість, по-третє, використано психологічний і педагогічний підходи, завдяки яким виникає можливість розглянути емоційно-ментальний і естетичний потенціал народної пісні крізь призму навчально-виховних завдань. Наукова новизна полягає у тому, що акцентовано увагу на психологічному компоненті, який представлений, з одного боку, розумінням співаком специфіки «психологізму» української пісні, а з іншого боку, підтриманням контакту з народним буттям українців, в якому він бере сили для внутрішнього переживання вокального твору. Висновки: окреслені методичні рекомендації, що можуть розглядатися і як педагогічні задачі, на які повинен зважати виконавець української народної пісні, якщо хоче досягти потрібного і сильного емоційного ефекту під час презентації певного вокального твору, з-поміж яких баланс емоційно-виражального та вокально-технічного сегментів; усвідомлення важливості поетичного слова; застосування музично-виражальних засобів (динаміка, нюансування, фразування тощо); приділення належної уваги співочої волі, котра збуджує емоційний тонус і темперамент співака; робота над сценічним образом і елементами акторської майстерності; вміння вокаліста визначати характер мелодії, її динамічний діапазон, знаходити кульмінації, цезури, моменти зміни дихання; вправи, що спрямовані на тренування дихання під час руху (зокрема система трьохфазного дихання); ну і, звісно ж, психологічний компонент.