ЖАРТІВЛИВІ НАСПІВИ У ВЕСІЛЬНО-ОБРЯДОВІЙ МІФОЛОГІЇ ПОТУР’Я (ЗАХІДНА ВОЛИНЬ)

Анотація

Мета статті – дослідити жанрово-функційну модель жартівливих пісень та їхню транляцію на соціально-побутове життя волинян крізь призму міфології весільно-ритуальної традиції Потур’я. Методологія дослідження полягає у застосуванні інтердисциплінарного підходу із залученням культурологічного, етнологічного, філософського та мистецтвознавчого методів аналізу. Наукова новизна. Вперше розглянуто роль жартівливих пісень та їхню обрядово-міфологічну семантику у весільному обряді Потур’я. Висновки. Жартівливий фольклор займає особливу нішу в усній народній творчості волинян. Цікавою з цієї точки зору виявилася і весільно-обрядова традиція Потур’я. До жартівливих пісень відносимо приурочені (ладканки, приспівки до поцілунку) і не приурочені (приспівки до танцю та столу). Кожен пісенний текст водночас може відігравати дві обрядові функції. Перша – транслююча, котра коментує події, знімає табу на сороміщину, розкриває соціально-людські пороки, а також відкрито демонструє глузування, що у повсякденному «серйозному» житті може бути не зовсім прийнятним. Друга функція – розважально-комунікативна. Сюди можна віднести моменти передирок між дружками та свашками, перепій запорожцям, викуп нареченої, що являють собою різні сторони міфологічно-опозиційної структури «свій-чужий». Вивчення весільно-жартівливої пісенності Потур’я створює перспективу для подальших досліджень міфологічної семантики весільних пісень та їх драматургічної ролі у весільному ритуалі.