Національна ідентичність як кризовий виклик для переселенців зі Сходу України
Анотація
Мета статті полягає в аналізі теоретичного дискурсу поняття «ідентичності», виявленні його кризового становища для переселенців зі Сходу України та пошук можливих шляхів виходу із зони маргінальності. Методологія дослідження. В досягненні поставленої мети застосовано наступні методи дослідження: семіотичний аналіз, узагальнення досліджуваної проблеми, контент-аналіз, системний та історіографічний методи, використано наукові праці з теорії та історії культури, етнокультурології. Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні поняття «національної ідентичності» та виявленні його критичного стану в умовах військового конфлікту. Висновки. За сучасних умов відбуваються сутнісні зміни в соціокультурному просторі та становленні національної ідентичності особистості. Людина, як соціальна істота, знаходиться у постійній взаємодії з оточуючим її світом, з іншими людьми та безперервно ідентифікує себе з різними соціальними групами, визначає свій статус у суспільстві, відношення до тих або інших подій. Максимальне врахування історичного досвіду та створення комплексних методик щодо дослідження етнонаціональної ідентичності сприятиме процесуальному характеру досліджуваного поняття. В умовах військового конфлікту шляхом вирішення кризи ідентичності може стати пошук нових ідей та шляхів збереження національної ідентичності та звернення до культурної пам’яті.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.