СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ АНСАМБЛЕВОЇ МУЗИКИ К.СЕН-САНСА У ГРІ ПІАНІСТІВ ОДЕСИ

Authors

  • Лілія Шевченко

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190602

Keywords:

інструментальна ансамблева музика, традиції виконавства, фортепіанна традиція Одеси, проотонеобароко, неорококо

Abstract

Мета даної роботи – позначити особливості стильового прояву К. Сен-Санса у французькій анасамблевій
музиці й органіки осягання її музикантами Одеси. Методологічною основою роботи є культурологічний підхід у
мистецтвознавстві, представлений у тому числі школою Б.Асафьєва в Україні, початки якого зафіксовані
французькою Ars nova початку XIV століття й повернені в русло театрального мімезиса Ж.-Ж.Руссо. Базисне місце
займає метод жанрово-стильового порівняльного аналізу, герменевтичний, історико-описовий методи, що
дозволяють у межах метафізики історії (О.Лосєв, М.Конрад) зафіксувати значеннєві паралелі становлення
гуманітарної сфери й виразності мистецтва. Наукова новизна роботи визначена теоретичною самостійністю
позначення ансамблевого стилю К. Сен-Санса як протонеобарочного з рисами неорококо, що є співвідноситься зі
стильовими перевагами неосимволізму (за О. Марковою) музики кінця ХХ – початку ХХІ cтоліть. Також уперше в
українському музикознавстві акцентується самостійність музикантів Одеси в освоєнні камерно-інструментальної
спадщини К. Сен-Санса, особливо його творів з фортепіанною участю в ансамблі. Висновки. Композитор виявився
безпосереднім спадкоємцем салонного інструменталізму, у якому істотною є фортепіанна участь у тім колориті
клавірності, що представляє французький стиль фортепіанного мистецтва й живиться естетикою «легких»
фортепіано епохи Реставрації. Для цього мистецтва показова антитеатральна манера відсторонення від безглуздостей
і грубостей життя заради створення творчого «оазису» художнього служіння Красі. Этюдно-прелюдійна моторика
займає провідне положення в техніці вираження, що усвідомлювалося в якості базового творчого показника у
виконавському мистецтві музикантів Одеси, яка дала Україні творчий дует піаністів О.і В.Щербакових, ансамбль
«Гармонії світу», ін. Останні спеціалізувалися на виконанні музики модерну й просимволістської художньої лінії, в
якій твори К. Сен-Санса зіграли значну й самостійну роль.

References

Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Москва-Ленинград, Музыка, 1971. 379 с.

Друскин М. История зарубежной музыки. Вторая половина XIX века. 5-е изд. Москва, Музыка, 1980. Вып.

528 с.

Лосев А. Эстетика Возрождения. М.: Мысль, 1982. 623 с.

Маркова Е. Проблемы музыкальной культурологии. Одесса, Астропринт, 2012. 164 с.

Мартынов И. Клод Дебюсси. Москва, Музыка, 1964. 280 с.

Сен-Санс К. [ Е.Бронфин. Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах. Т. 4. Москва, Сов.энциклопедия, 1978 С.

-923.

Соната [В. Бобровский Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах. Гл.ред. Ю.Келдыш. Т. 5. Москва,

Сов.энциклопедия, 1981. С. 193 – 200.

Эрисман Г. де Французская песня. Москва, Сов.композитор, 1974. 152 с.

Roessler A., Hohl S. Der große Opernführer. Werke, Komponisten, Interpreten, Opernhäuser. Gütterslohn/ München,

608 S.

Published

2019-03-26

Issue

Section

Мистецтвознавство