ГАРМОНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ ЯК МЕХАНІЗМ ЇЇ САМОРОЗВИТКУ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190630Keywords:
культура, система, гармонія, гармонізація, синергетика, синергетичний підхід.Abstract
Мета статті – розкрити та проаналізувати за допомогою синергетичного підходу феномен гармонізаціїкультури як інструмент її саморозвитку. Методологія дослідження. Основою дослідження визначено
синергетичний підхід, який задає онтологічний ракурс розгляду культури і допомагає виявити її синергійні
відносини з природою, суспільством, людиною, а також передбачає нові нелінійні вирішення її власних
внутрішніх проблем. Також застосовано низку методів, інтегрованих із системного, культурологічного,
аналітичного підходів. Наукова новизна. У межах синергетичного підходу розглянуто культуру як складну
неврівноважену і водночас самоорганізовану систему, в основі існування якої дві тенденції – взаємозалежність
та непрогнозованість. У результаті виникає особлива ситуація підвищеної креативності й пошуку, що активізує
процеси її саморозвитку як рух до нового гармонійного стану. Висновки. Розуміння культури в межах
синергетичної парадигми дає змогу поєднати уявлення класичної та некласичної парадигм, представивши
культуру як синтез загального (законів) й індивідуального (випадкових подій), детермінізму й індетермінізму,
пізнати її еволюцію як багатоваріантний та нелінійний процес. Організація культурного буття є
самоорганізацією, детермінованою зсередини. Загальним законом цього є шкала перетворень на більш складні
структури, коли перехід від нижчого рівня до вищого відбувається через руйнування сталих та неузгодженість
упорядкованих елементів культури, через наростання ентропії у мінливих станах або у процесі чергування
гармонії та хаосу, коли останній нерівнозначний гармонії, а є умовою досягнення нової гармонії. Джерелом
нелінійності й нестабільності (хаосу) в культурі є свобода, зумовлена «антропологічною складністю» - як
дестабілізуюча й водночас творча сила, що породжує нестійкість системи та її трансформації, як
розосередженість структурно-формотворчих й смислових начал, що гармонізуються необхідністю.
References
Астафьева О. Н. Преодоление оппозиционной бинарности в понимании хаоса и порядка в культуре //
Синергетическая парадигма: Человек и общество в условиях нестабильности. Москва: Прогресс-Традиция,
С. 385–411.
Астафьева О. Н. Концепты синергетики и синергетические стратегии в культурологических
исследованиях М. С. Кагана. // Культура и культурная политика: материалы научно-методологического
семинара. Выпуск 1. Синергетическая концепция культурно-исторического процесса М. С. Кагана. Москва:
Изд-во РАГС, 2005. С. 100–118.
Бранский В. П. Теоретические основания социальной синергетики// Петербургская социология. 1997.
№ 1. С. 148–179.
Володина О. Синергетическое обоснование философии развивающейся гармонии// Вестник
Бурятского государственного университета. 2016. Вып.3. С. 48–56.
Донникова И.А. Социосинергетические концептуализации культуры: от сущности культуры к
сущности социальной самоорганизации// Філософія: конспект лекцій: Збірник праць. Київ, 2012. URL: http: //
www.info-library.com.ua/books-text-12003.html
Иконникова С. Н. История культурологических теорий. Санкт-Петербург: Питер, 2005. 474 с.
Каган М.С. Философия культуры. Учебное пособие. Санкт-Петербург: Петрополис, 1996. 415 с.
Каган М.С. Синергетика и культурология// Синергетика и методы науки. Санкт-Петербург: Наука,
С. 201–219.
Круглий стіл «Досягнення та перспективи синергетичних досліджень у вітчизняній гуманітаристиці
(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 17 квітня 2016 р.)// Філософія освіти. 2016. №1
(18). С. 181–220.
Муляр В.І. Феномен гармонії: концептуальні моделі Піфагора та Геракліта //Гуманітарний вісник
Запорізької державної інженерної академії. 2016. № 65. С. 117–126.
Нава С.С. Системно-синергетическая методология исследования кочевой культуры и культурных
контактов// Вестник Бурятского государственного университета. Серия: Педагогика. Филология. Философия.
№14. С. 251–254.
Остерман Н. А. Синергетика в исследовании культуры. Аналитика культурологии. 2007. №9. URL:
https://cyberleninka.ru/article/v/sinergetika-v-issledovanii-kultury
Сагатовский В. Н. Философия развивающейся гармонии (философские основы мировоззрения). Ч. 2.
Онтология (мир и человек: укоренен ли человек во Вселенной?). Санкт-Петербург: СПбГУ, 1999. 269 с.
Сагатовский В. Н. Социальная синергетика и концепция доопределения бытия// Философские науки.
№ 7. С. 83–104.
Свідзінський А. В. Культура як феномен самоорганізації. Сучасність. 1992. № 4. С. 141–155.
Синергетике 30 лет. Интервью с профессором Г. Хакено// Вопросы философии. 2006. №3. С. 53–61.
Хакен Г. Информация и самоорганизация. Макроскопический подход к сложным системам. Москва:
Логос, 2005. 440 с.
Downloads
Issue
Section
License
This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Authors who publish with this journal agree to the following terms:
- Authors retain copyright and grant the journal right of first publication with the work simultaneously licensed under a Creative Commons Attribution License that allows others to share the work with an acknowledgement of the work's authorship and initial publication in this journal.
- Authors are able to enter into separate, additional contractual arrangements for the non-exclusive distribution of the journal's published version of the work (e.g., post it to an institutional repository or publish it in a book), with an acknowledgement of its initial publication in this journal.
- Authors are permitted and encouraged to post their work online (e.g., in institutional repositories or on their website) prior to and during the submission process, as it can lead to productive exchanges, as well as earlier and greater citation of published work (See The Effect of Open Access).
