ЕСТЕТИЧНА СИМВОЛІКА САКРАЛЬНОГО В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ XVIІ–XVIІІ СТ.

Анотація

Метою дослідження є аналіз естетичної символіки сакрального у художньо-живописному вияві козацького мистецтва, в якому повною мірою образно відтворена істинна суть духовного світу українського козацтва. Методологія дослідження полягає у застосуванні методів аналізу, синтезу, зіставлення, узагальнення, а також у використанні термінологічного, ідейно-змістового й історико-культурологічного підходів. Це дало змогу розкрити особливості духовності українського козацтва, яке виявилося здатним у своїй художній творчості передати головне – її синкретичну сутність, єдність релігійного та естетичного, виражену в бароковому мистецтві у вигляді символів. Наукова новизна полягає у тому, що у вітчизняній культурології здійснено спробу нової інтерпретації змісту символіки створених українським козацтвом або за його сприяння мистецьких цінностей. Охарактеризовано засади формування синкретичної сутності, єдності релігійного та естетичного, вираженої в бароковому мистецтві у вигляді символів, що постають своєрідною репрезентацією священного в духовній культурі українського козацтва. Висновок. Доведено, що вшановуючи українські етнокультурні традиції, визнаючи догматичні засади православних вірувань та відчуваючи мистецькі тенденції бароко, українське козацтво виявилося здатним у своїй художній творчості передати головне – її синкретичну сутність, єдність релігійного та естетичного, виражену в бароковому мистецтві у вигляді символів. Обґрунтовано, що духовні принципи культури українського козацтва суттєво вплинули не лише на художнє образотворення та подальший розвиток українського мистецтва й на утвердження естетичної символіки сакрального через іконографію символічних зображень та знаків. Головне, вони відобразилися на втіленому в його духовній суті комплексі релігійно-естетичних засад культури українського народу, його морально-етичних та світоглядно-ціннісних суджень і переконань.