ХУДОЖНЬО-ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ РЕЖИСЕРА: ХАРАКТЕР ПРОФЕСІЙНОЇ РОБОТИ ФАХІВЦЯ

Анотація

Метою роботи є вивчення особливостей театрально-режисерської діяльності, ви­значення змісту та форм режисерської освіти студентів внз культури з позицій концепції діяльнісного підходу до змісту навчально-виховного процесу в системі вищої освіти відпові­дно до сучасних вимог соціокультурної практики. Методологія дослідження полягає у за­стосуванні аналітичного, функціонального, порівняльного та мистецтвознавчого методів дослідження особливостей режисерської підготовки з її спрямуванням на розгорнуту хара­ктеристику професійної театральної діяльності та впливом на взаємозв ’язок функцій і ви­дів цієї діяльності. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі поняття «режисерська праця», яке потребує більш глибокого теоретичного аналізу та експериментального вивчен­ня найбільш характерних його видів, що в кінцевому підсумку дасть можливість забезпечи­ти позитивну реалізацію номінального змісту праці режисерського профілю у фактичний. Висновки. У результаті здійсненого дослідження можна зробити висновок, що, по-перше, в основу методологічної концепції досліджень режисерської діяльності покладено загальне положення про характер праці режисера, під яким мається на увазі вся сукупність зв ’язків, відносин, що створюються в конкретній діяльності; по-друге, у більшості досліджень з теорії та практики соціокультурної діяльності обґрунтовується багатоплановість професійної роботи творчої особистості режисера в таких напрямах: театрально-просвітницькому,театрально-естетичному,театрально-психологічному,творчо-виконавському, але в соціально-культурному й особливо в педагогічному - повністю не роз­крито; по-третє, у працях дослідників значна увага надається вивченню особливостей соціокультурної діяльності в напрямах диференціації окремих видів мистецтв, особливо те­атрального. Спираючись на такі концептуальні аспекти, підходимо до висновку, що діяльність спеціаліста режисерського профілю має бути включена до системи культуротворчої діяльності в цілому, в структурній єдності та взаємозв ’язку з усіма її ви­дами та компонентами; вчетверте, висновки з конкретних досліджень, окремих публікацій, практичних методичних праць з проблемних питань підготовки спеціалістів вищої режисерської кваліфікації відповідають теоретичним положенням діяльнісного підходу, на орієнтацію розглядати особистість як нову якість, що породжена рухом системи об’єктивних суспільних відносин, в які втручається його діяльність; і останнє, у науковій літературі дано недостатній аналіз особливостей змісту окремих видів педагогічної праці режисера, не повною мірою розроблено питання структури його професійно важливих педагогічних якостей та характеру поліфункціональної діяльності в соціокультурному середовищі.