СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ КИТАЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА ХХ СТОЛІТТЯ Й ХУДОЖНЯ ПРАКТИКА ТАЙВАНЮ

Authors

  • Лю Кетін

DOI:

https://doi.org/10.32461/181618

Keywords:

стиль в музиці, стильові домінанти, стиль китайського мистецтва ХХ сторіччя, стиль художньої практики Тайваню.

Abstract

Метою статті є з'ясування специфіки взаємодії всекитайської культурної традиції з регіональною культурною якістю музичного Тайваню, який географічно й політично опинився в активній й історично неоднозначній взаємодії з материковим китайським мистецтвом з 1950-х рр. до кінця ХХ сторіччя. Методологічною основою роботи є інтонаційний підхід, що фіксує єдність музичного й мовного факторів, який є органічним для традицій музики Китаю (див. роботи Ма Вей та ін.) Компаративний метод у методологічному комплексі інтонаційності здобуває самозначимий зміст – у дусі відповідних робіт Б. Асафьєва  і його послідовників в Україні. Особливий методологічний зміст мають також праці Лю Бінцяна, що актуалізують проблему духовно-семантичної обумовленості кардинальних стильових поворотів у світовому мистецтві й у культурі в цілому. Наукова новизна дослідження визначається новаційністю ідеї тайваньського стилістичного внеску в загальнокитайський стильовий запас, у якому офіційний академізм і вірність національним умовам породили глибоко оригінальну версію модерну ХХ століття. Висновки. Історичними   шляхами центральний Китай у ХХ ст., насамперед, його великі культурно-художні центри Пекін і Шанхай, виявилися спрямованими на проєвропейські шляхи в музично-освітній системі по лінії зв'язку з Росією як військовою спільницею у війні з Японією ще від початку ХХ століття й аж до подій Другої світової війни (див. діяльність М.Черепнина в Китаї). Тайвань у художньому аспекті позначився становленням в істотній опорі на західні впливи. Внутрішньокитайські культурні показники визначили самостійність Тайваню в схильності до вокально-пісенної й фортепіанної сфер, тоді як в області театру відповідні акценти позначилися всюди, окрім Тайваню. 

References

Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Москва-Ленинград: Музыка, 1971. 379 с.

Батанов В.Ю. Универсализм композиторской личности в музыкальном искусстве ХХ – начала ХХІ вв.: дисс. … канд. искусств., специальность 17.00.03 – муз. искусство. Одесская нац. муз. академия имени А.В.Неждановой. Одесса, 2016. 186 с.

Виноградова Е., Желоховцев А. Китайская музыка // Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах. Т. 2. М., 1974. С.807-815.

Лю Бинцян. Музыкально-исторические параллели развития искусства Китая и Европы. Монография по истории культуры для музыкальных академий, университетов и вузов искусства. Одесса: Астропринт, 2014. 440с.

Лю Кетин. Современная фортепианная школа Тайваня в аналогиях к европейскому искусству ХХ века.: дисс. … канд.искусствов., спец. 17.00.03. Одесса, 2017. 180 с.

Ма Вей. Концепція форми в музиці Китаю і Європи: аспекти композиції та виконавства. автореф. дис. … канд. мист. Одеса, 2004. 17 с.

Маркова Е. Проблемы музыкальнгой культурологии. Одесса: Астропринт, 2006. С. 99-134.

Сюй Чэнбэй. Пекинская опера. Серия «Духовная культура Китая» / Пер. Сан Хуа, Хэ Жу. Харбин: Межконтинентальное издательство Китая, 2003. 136 с.

Published

2019-05-29

Issue

Section

Музикознавство