ВИДАННЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ЯК ДЖЕРЕЛО АТРИБУЦІЇ РОЗПИСІВ КИЇВСЬКОГО СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ XVIII СТОЛІТТЯ – 1840-Х РОКІВ

Abstract

Мета статті – атрибутувати розписи Київського Софійського собору XVIII ст. – 1840-х. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного, мистецтвознавчого аналізу для вивчення видань Києво-Печерської лаври, історичних джерел, збереженого стінопису, для атрибуції розписів Софійською собору XVIII ст. – 1840-х. Наукова новизна роботи. Виконана атрибуція розписів Софійського собору XVIII ст. – 1840-х за виданнями Києво-Печерської лаври та історичними джерелами. Визначені основні тематико-сюжетні лінії у таких компартиментах собору, як головний вівтар, трансепт,  центральний купол, підкупольний простір, центральна нава, притвор, хори. Визначено датування барокового живопису(без бічних приділів). Досліджено генезу композиції «Поклоніння Святій Трійці» на хорах. З’ясовано тематико-сюжетні лінії комплексу ікон у головному вівтарі. Висновки. Видання Києво-Печерської лаври є історичним підґрунтям для дослідження живописної декорації Софійського собору XVIII ст. – 1840-х, тематико-сюжетних ліній та іконографії композицій. Барокові розписи в основному об’ємі собору виконували  після 1701 р. до 1724 р., на хорах – у 1767–1770 рр. (зокрема, у 1770 р. написали зображення мучеників і святителів у приділі св. апостола Андрія Первозваного). У 1771 р. в притворі написали сцени Страсного циклу, на стовпах – зображення чернігівських чудотворців; у 1773 р. – заново написали зображення I–V Вселенських Соборів. У 1829–1830 рр. оновили (написали заново) композиції  у барабані центрального купола і підкупольного простору. Іконографія композиції «Поклоніння Святій Трійці» (західні хори) мала аналогію з твором А. Дюрера «Поклоніння Святій Трійці (Вівтар Ландауера)» (1511). Софійська композиція була реплікою картини в костьолі Чесного Хреста (м. Браунсберг, зараз м. Бранево, Польща). Провідною темою комплексу ікон у головному вівтарі був прообраз Євхаристії.