МАКРОЦИКЛИ ЯК ЛОКУСИ ІНТЕРТЕКСУАЛЬНОГО СМИСЛОУТВОРЕННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ АНСАМБЛЕВОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ)

Анотація

Мета роботи полягає у дослідженні процесів семіологічного та естетико-культурологічного віддзеркалення інтертекстуальної стратегії моделювання художньо-семіотичної цілісності творів камерно-інструментального мистецтва України останньої третини ХХ – початку ХХІ століть та пов'язаного із цим впливу інтертекстуального потенціалу музичних структур на функціонування символічних макроциклів у гіпертекстовому просторі музичної свідомості. Методологія дослідження. Застосовано теоретико-музикознавчий, семіотичний, інтертекстуальний, культур-герменевтичний методи аналізу. Наукова новизна. Виявлено розгортання символічних макроциклів у гіпертекстових вимірах музичної свідомості. Підкреслено значення цих процесів у оновленні семіотики і семантики сучасної музичної культури при одночасному збереженні традицій культурно-історичної, жанрово-стильової та музично-семіотичної пам'яті.  Висновки. Аналіз творів камерно-інструментального мистецтва України останньої третини ХХ – початку ХХІ ст. загострює дослідницьку увагу на осмисленні семіотичної природи функціонування феномену музичної інтертекстуальності та культурологічного значення інтертекстуальної поетики творчої свідомості. З'ясовано, що актуалізовані в камерно-інструментальній музиці за допомоги художньо-композиційних принципів полістилістики багатошарові інтертекстуальні /  автоінтертекстуальні зв’язки формують діахронічний / синхронічний зріз експліцитних /  імпліцитних, комплементарних / антитетичних семіотико-змістових паралелей. Виявлена унікальність інтертекстуального потенціалу музичних структур полягає у здатності до формування окреслених зв'язків як на рівні окремих композицій, так і на рівні макроциклів композицій – символічного об'єднання творів різножанрової належності у спільному гіпертекстовому просторі комунікації мовно-знакових кодів, культурно-мистецьких феноменів та творчих персоналій різних історико-стильових епох, країн, регіонів, мистецьких шкіл. Спостережено розгортання макроциклів пам'яті, які складаються з творів декількох авторів, умовно поєднаних асоціативними зв'язками з минулим, "чужим словом", а також авторських макроциклів, утворених зі спеціально поєднаних автоцитатами композицій одного автора, що містять зашифроване мистецьке послання. Доведено, що функціонування даних різновидів макроциклів слугує, з одного боку, оновленню семіотики та семантики сучасної музичної культури, а з іншого, – уособлює пам'ять про культуру та вкорінює зв’язок із традиціями у змісти і конотації творів музичного, у т.ч. і камерно-інструментального мистецтва України та музично-естетичну свідомість його інтерпретаторів та реципієнтів.