МЕТАФІЗИКА ПОСТМОДЕРНОГО ФІГУРАТИВУ В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.39.2021.238678Анотація
Метою пропонованої публікації є дослідження художніх традицій та концептуальних новацій у творчості українських митців межі ХХ–ХХІ ст. Основним методологічним підходом є культурно-семіотичний аналіз форм прояву візуалізації сучасної художньої культури. Застосування системного підходу дозволило вивчити семіотичні системи, що сприяють усебічному розкриттю проблеми семантики сучасних форм візуалізації. Інтегративний підхід уможливив дослідження у нових формах візуалізації сучасної художньої мови, що поєднала в собі інформаційну та естетичну функції. Через виявлені зміни традиційні образи візуалізуються за допомогою нової художньої мови, що не відповідає традиційним змістам художнього образу. Наукова новизна роботи полягає у осмисленні метафізики постмодерного фігуративу в сучасному українському мистецтві. Характерною особливістю розвитку сучасної культури є стрімкі соціальні перетворення, що охоплюють усі сфери людської діяльності. Для структури мистецтва, природа якого обумовлена постійними змінами та оновленням, важливою є проблема співвідношення традиції і новаторства. Так, сучасні художники у своїх фігуративних, нефігуративних та концептуальних практиках використовують пам’ять художньої культури і мистецьких традицій як посередника між минулим та сучасним. Українські арт-практики вибудовують множинну та різнопланову художньо-образну систему, засновану на механізмі взаємодії традицій і новацій, залученні до творчого процесу конкретних стильових сполучень минулого і сучасності та рефлексії на культурні реалії. Висновки. Українська культура відроджується за такими основними напрямами: посилився процес самосвідомості та формування національної історичної пам’яті, визначився вектор розвитку соціальної свідомості. Також завдяки послабленню тоталітарного контролю оновилися ідеологічні та духовні суспільні норми. В умовах вільнішого культурного розвитку художники використовують прості та зрозумілі сюжети та образи у різних незвичних контекстах, часто візуалізуючи детермінанти оновлення колективної свідомості. При цьому вихід вітчизняного мистецтва на світову мистецьку арену означив нагальну необхідність швидких змін в усіх сферах образотворчості. Ця швидкість обумовила коло складних проблемних питань, пов’язаних із непростою взаємодією традицій та новацій, а також народного та класичного у сучасному мистецтві, визначила формування нового образного ряду.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.