АРАНЖУВАННЯ І ТРАНСКРИПЦІЯ У ТВОРЧОСТІ ОЛЕКСАНДРА ЗІЛОТІ В КОНТЕКСТІ ТРАДИЦІЙ МУЗИЧНО-РЕДАКТОРСЬКОЇ ПРАКТИКИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні редакторської спадщини Олександра Зілоті на межі ХІХ–ХХ століть та здійсненні аналізу його аранжувань і транскрипцій. Методологія дослідження полягає у використанні джерелознавчого, компаративного методів, а також методу систематизації та узагальнення. Джерелознавчий метод застосовано для аналізу попередніх досліджень та роботи з повним зібранням редакцій О. Зілоті. Компаративний метод необхідний для порівняння першоджерела твору та його транскрипцій. Метод систематизації та узагальнення полягає у резюмуванні опрацьованого матеріалу та підведенні підсумків дослідження. Зазначений методологічний підхід дозволяє детально проаналізувати попередні напрацювання з теми аранжувань та транскрипцій О. Зілоті. Наукова новизна публікації полягає у введенні до наукового обігу редакцій О. Зілоті, які не були досліджені на сьогодні, а також у визначенні місця у творчості О. Зілоті аранжувань та транскрипцій для фортепіано творів оркестрового та вокального жанрів. Висновки. Аранжування та транскрипції О. Зілоті увібрали в себе базові засади редакторської діяльності представників попереднього покоління, таких як К. Черні та Ф. Бузоні. Однак педагогічна та виконавська функції у редакціях О. Зілоті були збалансовані, тоді як твори попередників були розраховані більшою мірою виключно на професійного піаніста. Визначивши в ході дослідження цей підхід шляхом розподілення редакцій на ампліфікації та редукції, робимо висновок, що вони мають повне право зайняти місце у репертуарі сучасного виконавця та у педагогічній базі професійного викладача фортепіано. Сьогоднішній піаніст ставить перед собою мету вирішення технічних завдань та максимально точну передачу нотного тексту, залишаючи на другому плані інтерпретаційні задачі. Натомість, у редакціях О. Зілоті не акцентується увага на суто піаністичних прийомах. Ключовим завданням стає індивідуальна передача авторського задуму крізь призму особистості окремого виконавця.