Grassroots як мистецька категорія української культури XVII–XIХ століть
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.42.2022.270326Анотація
Метою статті є класифікація української музичної культури, яка, на відміну від інших мистецьких жанрів, упродовж тривалого періоду не отримувала чітких музичних визначень. Це пов’язано із соціокультурними та історичними обставинами, коли музику насамперед сприймали як частину літургійного обряду, побутового життя та інших обставин і в цьому контексті трактували як частину чогось більшого, цілого. Відтак оцінка музичного мистецтва як одиничної категорії потребує уточнень і визначень. Методологія дослідження ґрунтується на історико-культурологічному та мистецькому рівнях. Наукова новизна полягає у введенні в науковий обіг терміна Grassroots для опису та дефініції якості музичної продукції. Висновок. Для більш відповідного визначення та характеристики музичної творчості XVII–ХІХ століть термін Grassroots, на нашу думку, є найбільш вдалим та відповідним. Він чітко демонструє розвиток національного музичного мистецтва як «низового», водночас виводячи його зі сфери примітиву та дилетантства, що намагалися упродовж століть нам нав’язувати культури метрополій. Водночас знімається естетична напруга при характеристиці творів крізь призму засобів та інструментів кітчу, а також його визначення як «низького» чи «низового», оскільки адаптація здобутків європейського мистецтва на національному ґрунті вимагала певного часу для становлення і розвитку. Відтак Grassroots art є найбільш відповідним терміном для опису й класифікації багатого спадку українського музичного мистецтва.
Ключові слова: «високе» мистецтво, «низове» мистецтво, мистецтво Grassroots, кітч, музична культура
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Тарас Дубровний
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.