Мистецький феномен Ігоря Іващенка: новий вимір осмислення
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.42.2022.270343Анотація
Метою статті є вивчення творчості видатного українського диригента, композитора Ігоря Єфремовича Іващенка (1931–2014), пов’язаної з роботою в Державному ансамблі танцю Української РСР. Методологія дослідження містить історичний, аналітичний, біографічний методи, які надають можливість з’ясувати масштаби творчої особистості митця. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній уперше в координатах мистецтвознавчого дискурсу оприлюднено маловідомі сторінки з біографії майстра, встановлено його світоглядні інтенції, проаналізовано й узагальнено мистецькі досягнення І. Іващенка у світлі діяльності Державного ансамблю танцю Української РСР (1955–1980). Висновки. 1. Творчість І. Іващенка найяскравіше розкрилася в площині танцювальної музики, де композиторові вдалося розширити стильову палітру, передати оригінальну авторську естетику вже відомим народним пісенним та інструментальним творам. 2. І. Іващенко довів роботу малого симфонічного оркестру Ансамблю танцю УРСР до художньої досконалості, вершин академізму. 3. У творчому тандемі І. Іващенка та П. Вірського створено неперевершені зразки музично-хореографічних вистав, побудованих на українському національно-культурному ґрунті.
Ключові слова: Ігор Іващенко, танцювальна музика, хореографічні картини, Державний ансамбль танцю УРСР
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Вікторія Шумілова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
