Застосування комбінованого методу у лікуванні новоутворень шкіри

Автор(и)

  • Kira Kravets Харківська медична академія післядипломної освіти вул. Амосова, 58, м. Харків, Україна, 61176, Україна
  • Zhanna Dranyk ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» бул. Шевченка, 17, м. Київ, Україна, 01030, Україна
  • Olga Vasylenko ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» бул. Шевченка, 17, м. Київ, Україна, 01030, Україна
  • Olga Bogomolets Харківська медична академія післядипломної освіти вул. Амосова, 58, м. Харків, Україна, 61176, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-4798.2018.137745

Ключові слова:

лікування новоутворень шкіри, комбінований метод, радіохвильовий метод, хірургічний метод

Анотація

Ми пропонуємо розглянути комбінований метод видалення новоутворень шкіри, заснований на поєднанні радіохвильового методу та кріодеструкції. Нами проведено дослідження ефективності його застосування в лікуванні окремих новоутворень шкіри. Проаналізовані результати на 3, 6 та 12 місяці після видалення новоутворень. Метою роботи було порівняти радіохвильовий та хірургічний методи з комбінованим методом видалення новоутворень шкіри та їх віддалені результати.

Матеріали та методи. Для дослідження були відібрані пацієнти з попередніми діагнозами меланоцитарних невусів (МН), себорейного кератозу (СК), раку шкіри (РШ) та меланоми шкіри (ММ). Всім пацієнтам, в залежності від показань, було рекомендовано провести діагностичну біопсію. Під час діагностичної біопсії використовувались наступні методи: радіохвильовий, комбінований (радіохвильовий метод з кріодеструкцією основи), хірургічний.

Результати. За результатами огляду на 3, 6, 12 місяці після видалення оцінювались наявність рецидиву новоутворень, формування гіпертрофічного, келоїдного, нормотрофічного рубців. Після видалення новоутворень комбінованим методом рецидиви пухлин спостерігалася у 3,3 %. Формування келоїдних рубців після комбінованого методу видалення становило 3,4 % протягом 12 місяців спостереження порівняно з радіохвильовим методом (7,7 %) та хірургічним (11,4 %). Гіпертрофічні рубці спостерігались у 3,4 % після комбінованого методу та 7,4 % після радіохвильового видалення. Найбільша кількість нормотрофічних рубців спостерігалась після комбінованого методу видалення (89,9 %) порівняно з радіохвильовим (76,9 %) та хірургічним методами (88,9 %).

Висновки. Після комбінованого методу видалення загоєння ран тривало найдовше у порівнянні з радіохвильовим методом та хірургічним. Формування патологічних видів рубців спостерігалось рідше після комбінованого методу видалення, ніж після радіохвильового та хірургічного методів. Рецидиви РШ після комбінованого методу видалення спостерігались рідше, у порівнянні з літературними даними після інших методів видалення

Біографії авторів

Kira Kravets, Харківська медична академія післядипломної освіти вул. Амосова, 58, м. Харків, Україна, 61176

Аспірант

Кафедра дерматовенерології та ВІЛ/СНІДу

Zhanna Dranyk, ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» бул. Шевченка, 17, м. Київ, Україна, 01030

Лікар хірург

Olga Vasylenko, ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» бул. Шевченка, 17, м. Київ, Україна, 01030

Лікар хірург

Olga Bogomolets, Харківська медична академія післядипломної освіти вул. Амосова, 58, м. Харків, Україна, 61176

Доктор медичних наук, професор

Кафедра дерматовенерології та ВІЛ/СНІДу

Посилання

  1. Menesi, W., Buchel, E. W., Hayakawa, T. J. (2014). A reliable frozen section technique for basal cell carcinomas of the head and neck. Plastic Surgery, 22 (3), 179–182. doi: http://doi.org/10.1177/229255031402200301
  2. Ogawa, R. (2017). Keloid and Hypertrophic Scars Are the Result of Chronic Inflammation in the Reticular Dermis. International Journal of Molecular Sciences, 18 (3), 606. doi: http://doi.org/10.3390/ijms18030606
  3. Yun, M. J., Park, J. U., Kwon, S. T. (2013). Surgical Options for Malignant Skin Tumors of the Hand. Archives of Plastic Surgery, 40 (3), 238–243. doi: http://doi.org/10.5999/aps.2013.40.3.238
  4. Ogawa, R., Akaishi, S., Kuribayashi, S., Miyashita, T. (2016). Keloids and Hypertrophic Scars Can Now Be Cured Completely: Recent Progress in Our Understanding of the Pathogenesis of Keloids and Hypertrophic Scars and the Most Promising Current Therapeutic Strategy. Journal of Nippon Medical School, 83 (2), 46–53. doi: http://doi.org/10.1272/jnms.83.46
  5. Cheng, H. (2012). Risks and complications of skin surgery. Available at: https://www.dermnetnz.org/topics/risks-and-complications-of-skin-surgery/
  6. Poetschke, J., Gauglitz, G. G. (2016). Current options for the treatment of pathological scarring. JDDG: Journal Der Deutschen Dermatologischen Gesellschaft, 14 (5), 467–477. doi: http://doi.org/10.1111/ddg.13027
  7. Potenza, C., Bernardini, N., Balduzzi, V., Losco, L., Mambrin, A., Marchesiello, A. et. al. (2018). A Review of the Literature of Surgical and Nonsurgical Treatments of Invasive Squamous Cells Carcinoma. BioMed Research International, 2018, 1–9. doi: http://doi.org/10.1155/2018/9489163
  8. Sartore, L., Lancerotto, L., Salmaso, M., Giatsidis, G., Paccagnella, O., Alaibac, M., Bassetto, F. (2011). Facial basal cell carcinoma: analysis of recurrence and follow-up strategies. Oncology Reports, 26 (6), 1423–1429. doi: http://doi.org/10.3892/or.2011.1453
  9. Jeon, H., Wang, Y., Smart, C. (2015). What is the best method for removing biopsy-proven atypical nevi? A comparison of margin clearance rates between reshave and full-thickness surgical excisions. Dermatologic Surgery, 41 (9), 1020–1023. doi: http://doi.org/10.1097/dss.0000000000000437
  10. Blum, A., Hofmann-Wellenhof, R., Marghoob, A. A., Argenziano, G., Cabo, H., Carrera, C. et. al. (2014). Recurrent Melanocytic Nevi and Melanomas in Dermoscopy. JAMA Dermatology, 150 (2), 138–145. doi: http://doi.org/10.1001/jamadermatol.2013.6908
  11. Saaiq M., Zaib S., Ahmad S. (2012). Electrocautery burns: experience with three cases and review of literature. Ann Burns Fire Disasters, 25 (4), 203–206.
  12. Emanuel, G. (2012). Cryosurgery. Dermatology. Amsterdam: Elsevier Limited, 138, 2283–2289.
  13. Mirza, F. N., Khatri, K. A. (2017). The use of lasers in the treatment of skin cancer: A review. Journal of Cosmetic and Laser Therapy, 19 (8), 451–458. doi: http://doi.org/10.1080/14764172.2017.1349321
  14. Castagna, R. D., Stramari, J. M., Chemello, R. M. L. (2017). The recurrent nevus phenomenon. Anais Brasileiros de Dermatologia, 92 (4), 531–533. doi: http://doi.org/10.1590/abd1806-4841.20176190
  15. Kaliyadan, F., Venkitakrishnan, S. (2009). Teledermatology: Clinical case profiles and practical issues. Indian Journal of Dermatology, Venereology and Leprology, 75 (1), 32–35. doi: http://doi.org/10.4103/0378-6323.45217
  16. Nelson, C. A., Takeshita, J., Wanat, K. A., Bream, K. D. W., Holmes, J. H., Koenig, H. C. et. al. (2016). Impact of store-and-forward (SAF) teledermatology on outpatient dermatologic care: A prospective study in an underserved urban primary care setting. Journal of the American Academy of Dermatology, 74 (3), 484–490. doi: http://doi.org/10.1016/j.jaad.2015.09.058

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-07-19

Як цитувати

Kravets, K., Dranyk, Z., Vasylenko, O., & Bogomolets, O. (2018). Застосування комбінованого методу у лікуванні новоутворень шкіри. ScienceRise: Medical Science, (5 (25), 23–30. https://doi.org/10.15587/2519-4798.2018.137745

Номер

№ 5 (25) (2018)

Розділ

Медичні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Kira Kravets, Zhanna Dranyk, Olga Vasylenko, Olga Bogomolets

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.