Вплив резерву пропускної здатності зупиночних пунктів на часові параметри простою пасажирських транспортних засобів

Автор(и)

  • Volodymyr Vdovychenko Харківський національний автомобільно-дорожній університет, вул. Ярослава Мудрого, 25, м. Харків, Україна, 61002, Україна https://orcid.org/0000-0003-2746-8175

DOI:

https://doi.org/10.15587/2312-8372.2018.123604

Ключові слова:

міський громадський пасажирський транспорт, транспортно-пересадочний вузол, зупиночний пункт, час простою

Анотація

Розглянуто вплив резервування пропускної здатності зупиночних пунктів міського громадського пасажирського транспорту на тривалість простою транспортних засобів в транспортно-пересадочних вузлах. На основі виділеного контурного зв’язку взаємодії суб’єктів формалізовані складові оцінки фактичної тривалості знаходження транспортних засобів на зупиночному пункті. Експериментально встановлена характеристична залежність впливу резервів пропускної здатності зупиночного пункту на рівень відповідності фактичного та технологічного часу простою.

Біографія автора

Volodymyr Vdovychenko, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, вул. Ярослава Мудрого, 25, м. Харків, Україна, 61002

Кандидат технічних наук, доцент

Кафедра транспортних технологій

Посилання

  1. Azarenkova, Z. V. (2011). Planirovochnaya organizatsiya transportno-peresadochnyih uzlov. Academia. Arhitektura i stroitelstvo, 1, 76–80.
  2. Gromule, V., Yatskiv, I. (2007). Coach terminal as important element of transport infrastructure. Transport, 22 (3), 200–206.
  3. Lipenkov, A. V., Kuzmin, N. A. (2015). Opredelenie dopustimogo urovnya intensivnosti dvizheniya gorodskikh avtobusov pri izvestnoy propusknoy sposobnosti ostanovochnogo punkta. Intellekt. Innovatsii. Investitsii, 3, 97–102.
  4. Fernandez, R., Planzer, R. (2002). On the capacity of bus transit systems. Transport Reviews, 22 (3), 267–293. doi:10.1080/01441640110106328
  5. Zedgenizov, A. V. (2008). Povyshenie effektivnosti funktsionirovaniya ostanovochnykh punktov gorodskogo passazhirskogo transporta. Vestnik IrGTU, 3 (35), 121–123.
  6. Gorbachev, P. F., Makarichev, A. V., Rossolov, A. V., Lyubyy, E. V., Chizhik, V. M. (2013). Analiticheskaya otsenka minimal'nykh i maksimal'nykh zatrat vremeni passazhirov na ostanovke gorodskogo marshruta. Avtomobil'nyi transport, 32, 67–71.
  7. Nesheli, M. M., Ceder, A. (2015). Improved reliability of public transportation using real-time transfer synchronization. Transportation Research Part C: Emerging Technologies, 60, 525–539. doi:10.1016/j.trc.2015.10.006
  8. Cats, O., Loutos, G. (2015). Real-Time Bus Arrival Information System: An Empirical Evaluation. Journal of Intelligent Transportation Systems, 20 (2), 138–151. doi:10.1080/15472450.2015.1011638
  9. Sorensen, C. H., Longva, F. (2011). Increased coordination in public transport–which mechanisms are available? Transport Policy, 18 (1), 117–125. doi:10.1016/j.tranpol.2010.07.001
  10. Dessouky, M., Hall, R., Zhang, L., Singh, A. (2003). Real-time control of buses for schedule coordination at a terminal. Transportation Research Part A: Policy and Practice, 37 (2), 145–164. doi:10.1016/s0965-8564(02)00010-1

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-28

Як цитувати

Vdovychenko, V. (2017). Вплив резерву пропускної здатності зупиночних пунктів на часові параметри простою пасажирських транспортних засобів. Technology Audit and Production Reserves, 1(2(39), 69–75. https://doi.org/10.15587/2312-8372.2018.123604

Номер

Том 1 № 2(39) (2018): Інформаційно-керуючі системи

Розділ

Системи та процеси керування: Оригінальне дослідження

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Volodymyr Vdovychenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.