Аналіз ресурсного забезпечення зупиночних пунктів транспортно-пересадочних вузлів міського пасажирського транспорту
DOI:
https://doi.org/10.15587/2312-8372.2018.129152Ключові слова:
транспортно-пересадочний вузол, міський громадський пасажирський транспорт, зупиночний пункт, пропускна здатністьАнотація
Запропоновано розглядати ефективність функціонування транспортно-пересадочних вузлів з позицій впливу ресурсного забезпечення зупиночних пунктів на тривалість знаходження пасажирів в них. На основі принципів стабілізації роботи міського громадського пасажирського транспорту та умов сталого розвитку міського середовища виділено структуру контурного зв'язку технологічних рішень. Функціональною задачею є забезпечення рівня організації, спрямованого на максимізацію сервісно-ресурсного потенціалу маршрутів та нейтралізацію негативних наслідків роботи транспортно-пересадочних вузів. Представлений зв’язок ґрунтується на обліку багаторівневого представлення наслідків роботи елементів транспортно-пересадочних вузлів на сервісно-ресурсний потенціал маршрутів міського громадського пасажирського транспорту та соціальні сфери міського середовища. Запропонований зв’язок дозволив обґрунтувати загальну форму та структуру критерію оцінки ефективності транспортно-пересадочних вузлів. Представлений критерій ефективності враховує обмеження впливу організації функціонування зупиночних пунктів на час руху пасажирів через транспортно-пересадочні вузли, якість дорожнього руху на прилеглих ділянках вулично-дорожньої мережі та міське середовище.
На основі експериментальних досліджень встановлена характеристична залежність впливу ресурсного забезпечення зупиночних пунктів на ефективність їх функціонування. Отриманий вигляд функції впливу ресурсного забезпечення зупиночних пунктів на тривалість простою транспортних засобів у черзі, рівень блокування проїжджої частини вулично-дорожньої мережі та навколишнє середовище має експоненціальну залежність. Для виділеного зупиночного пункту встановлено, що допустимим значенням з точки зору забезпечення сервісної якості є рівень резерву пропускної спроможності в межах 0,1–0,4. При збільшенні резерву пропускної спроможності з 0,1 до 0,4:
- середній час загального простою транспортних засобів знижується в 1,6 рази (з 3,9 хв до 2,4 хв);
- середній час простою у черзі знижується в 5,7 рази (з 0,4 хв до 0,07 хв);
- питома вага блокування проїжджої частини знижується в 3,6 рази (з 0,65 до 0,18).
Отримані залежності дозволяють встановити допустимі значення параметрів резервного забезпечення зупиночних пунктів транспортно-пересадочних вузлів. На основі представленої методології оцінки ефективності транспортно-пересадочних вузлів можливо оцінити доцільність впровадження оптимізаційних управлінських заходів, спрямованих на упорядкування прибуття транспортних засобів у зупиночні пункти.
Посилання
- Ortuzar, J. D., Willumsen, L. G. (2006). Modelling Transport. John Wiley & Sons Ltd., 499.
- Daraio, C., Diana, M., Di Costa, F., Leporelli, C., Matteucci, G., Nastasi, A. (2016). Efficiency and effectiveness in the urban public transport sector: A critical review with directions for future research. European Journal of Operational Research, 248 (1), 1–20. doi:10.1016/j.ejor.2015.05.059
- Roy, W., Yvrande-Billon, A. (2007). Ownership, contractual practices and technical efficiency: The case of urban public transport in France. Journal of Transport Economics and Policy, 41 (2), 257–282.
- Zhang, C., Juan, Z., Luo, Q., Xiao, G. (2016). Performance evaluation of public transit systems using a combined evaluation method. Transport Policy, 45, 156–167. doi:10.1016/j.tranpol.2015.10.001
- Penshin, N. V.; Bychkov, V. P. (Ed.). (2008). Effektivnost' i kachestvo kak faktor konkurentosposobnosti uslug na avtomobil'nom transporte. Tambov: Izdatel'stvo Tambovskogo gosudarstvennogo tekhnicheskogo universiteta, 224.
- Sampaio, B. R., Neto, O. L., Sampaio, Y. (2008). Efficiency analysis of public transport systems: Lessons for institutional planning. Transportation Research Part A: Policy and Practice, 42 (3), 445–454. doi:10.1016/j.tra.2008.01.006
- Wang, H., Zhou, P., Zhou, D. Q. (2012). An empirical study of direct rebound effect for passenger transport in urban China. Energy Economics, 34 (2), 452–460. doi:10.1016/j.eneco.2011.09.010
- Seliverstov, Ya. A., Seliverstov, S. A. (2015). About using simulation to evaluate the efficiency of the new type of the urban passenger transport. Vestnik gosudarstvennogo universiteta morskogo i rechnogo flota im. admirala S. O. Makarova, 3 (31), 83–92.
- Zedgenizov, A. V. (2008). Povyshenie effektivnosti funktsionirovaniya ostanovochnykh punktov gorodskogo passazhirskogo transporta. Vestnik IrGTU, 3 (35), 121–123.
- Nesheli, M. M., Ceder, A. (2015). Improved reliability of public transportation using real-time transfer synchronization. Transportation Research Part C: Emerging Technologies, 60, 525–539. doi:10.1016/j.trc.2015.10.006
- Lipenkov, A. V., Kuzmin, N. A. (2015). Opredelenie dopustimogo urovnya intensivnosti dvizheniya gorodskikh avtobusov pri izvestnoy propusknoy sposobnosti ostanovochnogo punkta. Intellekt. Innovatsii. Investitsii, 3, 97–102.
- Ibarra-Rojas, O. J., Lopez-Irarragorri, F., Rios-Solis, Y. A. (2016). Multiperiod Bus Timetabling. Transportation Science, 50 (3), 805–822. doi:10.1287/trsc.2014.0578
- Wu, W., Liu, R., Jin, W. (2016). Designing robust schedule coordination scheme for transit networks with safety control margins. Transportation Research Part B: Methodological, 93, 495–519. doi:10.1016/j.trb.2016.07.009
- Vdovychenko, V., Nagornyi, Y. (2016). Formation of methodological levels of assessing city public passenger transport efficiency. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 3 (3 (81)), 44–51. doi:10.15587/1729-4061.2016.71687
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Volodymyr Vdovychenko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.