Вибір горизонту прогнозування інноваційного розвитку промислового підприємства

Автор(и)

  • Sergey Voit Університет імені Альфреда Нобеля, вул. Січеславська Набережна, 18, м. Дніпро, Україна, 49000, Україна https://orcid.org/0000-0002-8316-9383
  • Dmitriy Alimov Університет імені Альфреда Нобеля, вул. Січеславська Набережна, 18, м. Дніпро, Україна, 49000, Україна https://orcid.org/0000-0001-7968-8685

DOI:

https://doi.org/10.15587/2312-8372.2018.150309

Ключові слова:

показники оцінки конкурентоспроможності підприємств, вагомість комплексного показника, матеріальні фактори властивості товару

Анотація

Об’єктом дослідження взято складну саморегулюючу соціально-економічну систему мезорівня: підприємство. У роботі, як складна саморегулююча система управління соціально-економічними факторами, розглянуто промислове підприємство. В основі господарювання розглянутого підприємства лежать фактори державного регулювання, які потребують спеціального наукового аналізу щодо удосконалення інфраструктури їх забезпечення. Постає проблема управління об’єкт-суб’єктами регіону – виробничими підприємствами.

Філософська й економічна думка формулює розвиток як необоротну, спрямовану в майбутнє, закономірну зміну матеріальних і ідеальних об’єктів. Тільки одночасна наявність усіх трьох зазначених властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін. Оборотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної системи функцій). Відсутність закономірності характерно для випадкових процесів катастрофічного типу. При відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися і тому процес позбавляється характерної для розвитку єдиної, внутрішньо взаємозалежної лінії.

В роботі приведено аналіз інституційного та законодавчого забезпечення при виборі горизонту прогнозування інноваційного розвитку підприємств, де виявлено недостатньо досліджені фактори самоорганізації, самоуправління і саморегулювання соціально-економічними факторами. Конгломератом досліджень являються підходи щодо аналізу конкурентоспроможності підприємств регіону, які є стратегічною метою їх інноваційного розвитку. На основі системно-структурного аналізу, класифікації та методологічного узагальнення відокремлюється проблема проектування механізмів інноваційно-стратегічного розвитку виробничих підприємств.

Розробка зваженої обґрунтованої стратегії розвитку повинна полягати у:

  • комплексному зв’язуванні питань спрямованості і темпів економічного зростання;
  • виявленні й управлінні визначальними його факторами;
  • прогнозуванні стійкого зростання макросистеми.

При достатньому вивченні викладених вище проблем управління можна вивести конкурентоспроможність підприємств на більш високий рівень.

Біографії авторів

Sergey Voit, Університет імені Альфреда Нобеля, вул. Січеславська Набережна, 18, м. Дніпро, Україна, 49000

Доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Науково-дослідний інститут розвитку економіки і суспільства

Dmitriy Alimov, Університет імені Альфреда Нобеля, вул. Січеславська Набережна, 18, м. Дніпро, Україна, 49000

Аспірант

Посилання

  1. Adizes, I. (2014). Managing Corporate Lifecycles. Embassy Books, 460.
  2. Grushevskiy, S. V., Pestovskaya, S. V. (2013). Sushhnost' i analiz tekushhikh finansovykh potrebnostey mashinostroitel'nykh predpriyatiy Ukrainy. Vіsnik Natsіonal'nogo tekhnіchnogo unіversitetu «KHPІ», 53 (1026), 104–109.
  3. Voyt, S. N., Tkachenko, V. A., Kholod, S. B.; Tkachenko, V. A. (Ed.) (2016). Innovatsionnyy menedzhment slozhnykh sotsial'no-ekonomicheskikh system. Dnepropetrovsk: DUAN, 400.
  4. Kolesnikova, N. A. (2000). Finansovyy i imushhestvennyy potentsial regiona: opyt regional'nogo menedzhmenta. Moscow: Finansy i statistika, 240.
  5. Toffler, A. (1984). The Third Wave. Bantam Books, 537.
  6. Tkachenko, V. A. (2014). Epistemolohichnyi skeptytsyzm v osnovi ekonomichnoi polityky v Ukraini. Dnipropetrovsk: Monolit, 264.
  7. Schumpeter, J. A. (1981). Theory of Economic Development (Social Science Classics Series). Transaction Publishers, 320.
  8. Porter, M. E. (1986). Competition in Global Industries (Research Colloquium/Harvard Business School). Boston: Harvard Business Review Press, 250.
  9. Tkachenko, V. A. (2014). Neperedbachuvanyi korporatyvnyi svit v umovakh nevyznachenosti. Dnipropetrovsk: Monolit, 260.
  10. Peresada, A. A. (2002). Upravlinnia investytsiinym protsesom. Kyiv: Libra, 472.
  11. Chase, R. B. (1989). Production and operations management: a life cycle approach. Irwin, 960.
  12. Romer, P. M. (1986). Increasing Returns and Long-Run Growth. Journal of Political Economy, 94 (5), 1002–1037. doi: http://doi.org/10.1086/261420
  13. Mankiw, N. G. (1997). Principles of Economics. South-Western, 850.
  14. Nelson, R. (1990). An Evolutionary Theory of Economic Change (Belknap Press). Harvard University Press, 400.
  15. Skudar', G. M. (1999). Upravlenie konkurentosposobnost'yu krupnogo aktsionernogo obshhestva: problemy i resheniya. Kyiv: Naukova dumka, 495.
  16. Makohon, Yu. V.; Oriekhova, T. V. (Ed.) (2011). Transformatsiia protsesu transnatsionalizatsii v umovakh zrostannia nevyznachenosti hlobalnoho ekonomichnoho seredovyshcha. Donetsk: Nord Pres, 652.
  17. Voit, S. M., Kosariev, V. M.; Kholod, B. I. (Ed.) (2015). Kryterii vyboru innovatsiinoi stratehii rozvytku na mezorivni. Dnipropetrovsk: Monolit, 256.
  18. Kholod, S. B.; Tkachenko, V. A. (Ed.) (2015). Upravlinnia innovatsiinym rozvytkom na mezorivni. Dnipropetrovsk: Monolit, 360.
  19. Drucker, P. F. (1999). Management Challenges for the 21st Century. HarperBusiness, 224.
  20. Voyt, S. N., Kholod, B. I., Tkachenko, V. A.; Tkachenko, V. A. (Ed.) (2018). Kontseptual'noe modelirovanie protsessov samoorganizatsii i samoupravleniya. Dnepr: DUAN; Monolit, 236.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-05-31

Як цитувати

Voit, S., & Alimov, D. (2018). Вибір горизонту прогнозування інноваційного розвитку промислового підприємства. Technology Audit and Production Reserves, 6(4(44), 16–22. https://doi.org/10.15587/2312-8372.2018.150309

Номер

Розділ

Економіка та управління підприємством: Оригінальне дослідження