Формування поліфункціональної структури системи механізмів переходу України до сталого розвитку

Анотація

Об'єктом дослідження є поліфункціональна структура системи механізмів переходу України до сталого розвитку. Використання концепції сталого розвитку суспільства, яка орієнтована на оптимальне задоволення потреб людей, забезпечує достатню якість життя, раціональне використання природних ресурсів і збереження довкілля, а основна увага акцентується на створенні певних передумов, сутність яких розкривається у даній роботі. Одними з не до кінця сформованих пріоритетних складових для

формування умов сталого розвитку країни є:

– економічна (передбачає ефективне використання всіх видів ресурсів, орієнтованих на зниження або усунення тиску на природні екосистеми);

– екологічна (як шлях відновлення первинного стану природного середовища, збереження його на цьому рівні, реалізація заходів до максимально можливого поліпшення);

– соціальна (передбачає підвищення добробуту та якості життя людини, збереження її здоров’я).

В ході дослідження використовувались системно-інтегрований підхід управління механізмами сталого розвитку, які забезпечують соціально-економічний вектор становлення регіонів країни. Визначено, що структуру механізмів сталого розвитку формують державні та недержавні організаційні структури, які утворені на різних рівнях механізму та реалізовують свої рішення через важелі впливу, що належать до їхніх повноважень, а саме через:

– нормативно-правове регулювання;

– податкову політику;

– бюджетно-фінансову політику;

– інформаційно-промоційне забезпечення тощо.

Завдяки зазначеним важелям вони можуть бути ефективними та сприяти досягненню основної мети організаційно-управлінського механізму у випадку чіткого розподілу повноважень на різних рівнях управління та з чітким контролем дотримання норм законодавства та визначених стратегічних цілей. Отримано висновок, що оптимальна поліфункціональна структура системи механізмів переходу України до сталого розвитку повинна поєднувати в собі структури всіх зазначених рівнів та механізмів, які б взаємодоповнювали один одного. А також спрямовували спільні зусилля на визначення та виконання стратегічних рішень.