Аналіз математичних моделей мобільності вузлів зв’язку систем радіозв’язку спеціального призначення
DOI:
https://doi.org/10.15587/2706-5448.2021.237433Ключові слова:
протоколи маршрутизації, моделі мобільності, Ad Hoc Networks, системи передачі данихАнотація
Об'єктом дослідження є система військового радіозв’язку. Одним з проблемних місць в частині підвищення ефективності систем військового радіозв’язку є коректний опис процесу руху в них. Ефективна робота протоколів маршрутизації можлива лише за умови наявності достовірної інформації про топологію мережі для вузлів мережі. Таким чином, з цією інформацією пакети можуть бути перенаправлені коректно між відправником та одержувачем. Враховуючи, що мобільність окремих вузлів має незначне значення в бездротових мережах спеціального призначення, оскільки вузли в мережі демонструють властивість рухливості групи вузлів. Це спостереження безпосередньо пов'язане з самим існуванням бездротових мереж військового призначення з можливістю до самоорганізації, тобто для підтримки групової співпраці та групової діяльності. У даній роботі вирішено завдання аналізу (декомпозиції) моделей мобільності мереж військового радіозв’язку з можливістю до самоорганізації. Проведено класифікацію моделей мобільності, опис окремих моделей мобільності та проаналізовано різні наявні на сьогоднішній день аспекти, а також ті властивості, яких бракує при спробі моделювати рух окремих вузлів. Під час дослідження проведено аналіз випадкових, напівдетермінованих та детермінованих моделей. Визначено переваги та недоліки перелічених вище моделей.
В ході проведеного дослідження були використані основні положення теорії масового обслуговування, теорії автоматизації, теорії складних технічних систем, а також загальнонаукові методи пізнання, а саме аналізу та синтезу.
Результати дослідження стануть у нагоді при:
– синтезі математичних моделей мобільності вузлів;
– оцінці ефективності науково-методичного апарату оцінки мобільності вузлів;
– обґрунтуванні рекомендацій щодо підвищення ефективності мобільних радіомереж;
– аналізі радіоелектронної обстановки в ході ведення бойових дій (операцій);
– при створенні перспективних технологій підвищення ефективності мобільних радіомереж.
Посилання
- Shishatskiy, A. V., Bashkirov, O. M., Kostina, O. M. (2015). Development of integrated communication systems and data transfer for the needs of the Armed Forces. Weapons and military equipment, 1 (5), 35–39.
- Romanenko, І. О., Shyshatskyi, A. V., Zhyvotovskyi, R. M., Petruk, S. M. (2017). The concept of the organization of interaction of elements of military radio communication systems. Science and Technology of the Air Force of the Armed Forces of Ukraine, 1, 97–100.
- Romanenko, I., Zhyvotovskyi, R., Petruk, S., Shishatskiy, A., Voloshin, O. (2017). Mathematical model of load distribution in telecommunication networks of special purpose. Information Processing Systems, 3, 61–71. doi: http://doi.org/10.30748/soi.2017.149.13
- Bai, F., Helmy, A. (2004). A survey of mobility models. Chapter 1. Wireless Adhoc Networks. University of Southern California, 30.
- Upadhyaya А. N., Shah, J. S. (2019). AODV Routing Protocol Implementation in Vanet. International Journal of Advanced Research in Engineering and Technology, 10 (2), 585–595. doi: http://doi.org/10.34218/ijaret.10.2.2019.055
- Bai, F., Sadagopan, N., Helmy, A. (2003). А framework to systematically analyze the Impact of Mobility on Performance of Routing Protocols for Adhoc Networks. IEEE INFOCOM 2003. Twenty-second Annual Joint Conference of the IEEE Computer and Communications Societies (IEEE Cat. No.03CH37428), 2, 825–835. doi: http://doi.org/10.1109/infcom.2003.1208920
- Gavrilovska, L., Prasad, R. (2006). Ad Hoc Networking Towards Seamless Communications. Dordrecht, 173–209. doi: http://doi.org/10.1007/978-1-4020-5066-4
- Broch, D. A., Maltz, D. B., Johnson, Y. Hu., Jetcheva, J. J. (1998). A performance comparison of multi-hop wireless ad hoc network routing protocols. Proceedings of the 4th annual ACM/IEEE international conference on Mobile computing and networking, 85–97. doi: http://doi.org/10.1145/288235.288256
- Basak, O., Tolga, K., Emin, A. (2011). A survey of social based mobility models for ad hoc networks. Conference: Wireless Communication, Vehicular Technology, Information Theory and Aerospace & Electronic Systems Technology (Wireless VITAE), 1–5. doi: http://doi.org/10.1109/wirelessvitae.2011.5940826
- Sánchez, M., Manzoni, P. (2001). ANEJOS: a Java based simulator for ad hoc networks. Future Generation Computer Systems, 17 (5), 573–583. doi: http://doi.org/10.1016/s0167-739x(00)00040-6
- Liang, B., Haas, Z. J. (2003). Predictive distance-based mobility management for multidimensional pcs networks. IEEE/ACM Transactions on Networking, 11 (5), 718–732. doi: http://doi.org/10.1109/tnet.2003.815301
- Alam, M., Ramzan, M. S. (2009). Husain A. Integrated Mobility Model (IMM) for VANETs simulation and its impact. Conference: Emerging Technologies, 2009. ICET 2009. International Conference, 452–456. doi: http://doi.org/10.1109/icet.2009.5353127
- Kr.Maakar, S., Singh, Y., Sangal, A. L. (2015). Traffic Pattern based Performance Comparison of Two Proactive MANET Routing Protocols using Manhattan Grid Mobility Model. International Journal of Computer Applications, 114 (14), 26–31. doi: http://doi.org/10.5120/20048-2096
- Tavli, B., Heinzelman, W. (2006). Mobile Ad Hoc Networks Energy-Efficient Real-Time Data Communications. Dordrecht: Springer, 265. doi: http://doi.org/10.1007/1-4020-4633-2
- Padjen, R., Keefer, L., Thurston, S., Bankston, J., Flannagan, M., Walshaw, M. (2002). Cisco AVVID and IP Telephony Design & Implementation. Rockland: Syngress Publishing, 501.
- Kumar, S., Basavaraju, T. G., Puttamadappa, C. (2008). Ad hoc mobile wireless networks: principles, protocols, and applications. Boca Raton: Auerbach, 313.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Oleksii Nalapko, Oleg Sova, Andrii Shyshatskyi, Anatolii Hasan, Vira Velychko, Oleksandr Trotsko, Dmytro Merkotan, Nadiia Protas, Roman Lazuta, Оleksandr Yakovchuk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.
