Порівняльний аналіз глобальних та національних систем спостереження, моніторингу та прогнозування стихійних лих і небезпечних явищ з метою мінімізації ризиків

Анотація

Об’єктом дослідження є сучасні системи спостереження, моніторингу та прогнозування стихійних лих і небезпечних явищ. Хоча системи завчасного попередження часто використовуються для прогнозування величини, місця прояву та часу потенційно небезпечних подій, ці системи не обґрунтовують повної оцінки впливу, зокрема очікуваний обсяг і розподіл матеріальної шкоди, людські наслідки, порушення обслуговування або фінансові втрати. Доповнення систем завчасного попередження прогнозами впливу має подвійну перевагу: воно сприятиме наданню керівним органам більш повної інформації для прийняття обґрунтованих рішень про надзвичайні заходи та зосередить увагу різних галузей науки на досягненні мети – пом'якшенню або запобіганню негативних наслідків.

У публікації проаналізовано сучасні тенденції росту природних ризиків, беручи до уваги ризики, пов’язані з глобальною зміною клімату. Розглянуті питання, пов’язані с ростом ризику стихійних лих і катастроф на сучасному етапі розвитку суспільства та напрями діяльності на міжнародному й національних рівнях щодо їхнього зниження. Описано заходи запобігання небезпеці та пом’якшення наслідків стихійних лих, висвітлено напрями роботи в цій галузі. Наведено модель послідовності прийняття рішень, описано глобальні та регіональні системи спостереження, аналізу, виявлення, прогнозування, завчасного попередження та обміну інформацією про небезпечні природні явища, пов'язані з погодою, кліматом та водою. Проаналізовано чинники «розбалансування» глобальної економіки з позиції інтенсивності прояву, масштабу, обсягів збитків зумовлених катастрофічними подіями.

Для вирішення питань запобігання лихам необхідне створення структури на національному рівні в кожній країні, що включає політичні, інституційні, правові, стратегічні та оперативні рамки, а також на регіональному рівні та рівні суспільства. Ця структура буде організовувати та здійснювати діяльність зі зниження ризику лих, створювати організаційну систему, що дозволить уяснити суть ризику лих і забезпечити його зниження на основі участі суспільства.