Дослідження впливу наповнювачів на стійкість кремнійорганічних полімерів до дії високих температур
DOI:
https://doi.org/10.15587/2706-5448.2022.264632Ключові слова:
поліорганосилоксани, дисперсні наповнювачі, палигорськіт, монтморилоніт, поліметилфенілсилоксановий лак, термогравіметричний аналіз, термоокислювальна деструкціяАнотація
Об'єктом дослідження є кремнійорганічні лаки, такі як поліметилфенілсилоксановий та поліалюмометилфенілсилоксановий, наповнені модифікованими глинистими мінералами. Найбільш уразливим місцем кремнійорганічного покриття є недостатні механічні властивості (твердість, міцність на удар тощо) та низька адгезійна міцність плівки до поверхні, особливо при експлуатації при підвищених температурах. Для поліпшення зазначених властивостей у кремнійорганічні композиції вводять різні оксиди, керамічні склади, природні й синтетичні силікатні матеріали. Хоча спектр таких матеріалів досить широкий, але комплексно поліпшувати як механічні, так і термостійкі властивості кремнійорганічних сполук можуть тільки окремі одиниці.
В ході дослідження як наповнювачі використовувалися глинисті мінерали палигорськіт, який відносять до проміжного типу між стрічковими та шаруватими силікатами та монтморилоніт з підкласу шаруватих силікатів, що мають природну високу дисперсність.
Вибір саме палигорськіту та монтморилоніту пояснюється достатнім дослідженням їх поведінки в органічних середовищах рядом науковців, доступністю та економічними перевагами для впровадження у виробництво. Існуючі глинисті мінерали, що традиційно використовуються для вирішення проблеми підвищення фізико-механічних властивостей кремнійорганічних покриттів, є недостатньо активними, внаслідок гідрофільних властивостей поверхні частинок. Виходячи з цього, для дослідження було застосовано модифікатор, що гарно себе зарекомендував в цій сфері.
Отримано ряд композицій термостійких кремнійорганічних лаків з модифікованими наповнювачами на основі вищевказаних глинистих мінералів. Встановлено, що введення модифікованих форм природних алюмосилікатів сприяє підвищенню температурного опору у наповнених покриттях, у порівнянні з покриттями з чистого полімеру. При цьому кращий ефект досягається при застосуванні монтморилоніту. Це пов'язано з тим, що запропоновані композиції поліметилфенілсилоксанового лаку та монтморилоніту мають ряд особливостей, зокрема найвищий комплексний результат одночасного покращення фізико-механічних та термічних властивостей означених покриттів.
Завдяки введенню оптимальної кількості модифікованого монтморилоніту в кремнійорганічні лаки КО-08К і КО-921 забезпечується можливість отримання композицій з стабільними фізико-механічними властивостями, оскільки вони витримували без видимих змін цілісності термообробку при 400 °С протягом 100 годин. У порівнянні з аналогічними термостійкими поліметилфенілсилоксановими лаками це забезпечує більші терміни експлуатації при підвищених температурах.
Посилання
- Andrianov, K. A., Manucharova, I. F. (1962). Differential thermal analysis study of the thermal stability of polyorganosiloxanes and polyheteroorganosiloxanes. Bulletin of the Academy of Sciences of the USSR Division of Chemical Science, 11 (3), 389–392. doi: https://doi.org/10.1007/bf00909526
- Terlikovskii, E. V., Kruglitckii, N. N. (1982). Opredelenie optimalnoi stepeni modifitcirovaniia napolnitelei kompozitcionnykh polimernykh materialov. Kompozitc. polimer. materialy, 15, 14–18.
- Hyvliud, M. M., Yemchenko, I. V. (2005). Pokryttia dlia vysokotemperaturnoho zakhystu konstruktsiinykh materialiv. Mekhanika i fizyka ruinuvannia budivelnykh materialiv ta konstruktsii. Lviv: Kameniar, 472–476.
- Kruglitckii, N. N., Kruglitckaia, V. Ia. (1981). Dispersnye struktury v organicheskikh i kremniiorganicheskikh sredakh. Kyiv: Naukova dumka, 316.
- Sviderskii, V. A., Tkach, V. V. (1980). Vzaimodeistvie poliorganosiloksanov s silikatami i oksidami metallov. Fiziko-khimicheskaia mekhanika dispersnykh sistem i materialov. Kyiv: Naukova dumka, 202–207.
- Krupa, A. A., Melnichuk, T. V., Sviderskii, V. A. (1984). Prevrashcheniia v napolnennykh kremniiorganicheskikh sistemakh pri nagrevanii. Ukrainskii khіmіchnii zhurnal, 50 (6), 599–603.
- Gulai, LO. I., Serednitskii, Ya. A. (2002). Properties of Composite Materials Based on Organosilicon Lacquer KO-921 Crosslinked with ED-20 Epoxy Resin. International Polymer Science and Technology, 29 (11), 35–37. doi: https://doi.org/10.1177/0307174x0202901107
- Burger, C., Kreuzer, F.-H.; Kricheldorf, H. R. (Ed.) (1996). Polysiloxanes and Polymers Containing Siloxane Groups. Silicon in Polymer Synthesis, 113–222. doi: https://doi.org/10.1007/978-3-642-79175-8_3
- Shul’pekov, A. M., Lyamina, G. V., Radishevskaya, N. I., Kal’yanova, T. V. (2007). Structure and properties of nickel-organosilicon polymer composites. Russian Journal of Applied Chemistry, 80 (10), 1732–1736. doi: http://doi.org/10.1134/s1070427207100278
- Chuppina, S. V. (2008). Investigation of the functional role of sepiolite in organosilicate composites. Glass Physics and Chemistry, 34 (2), 166–172. doi: http://doi.org/10.1134/s1087659608020090
- Knight, G. J., Wright, W. W. (1989). Thermal stability of some heat-resistant elastomers. British Polymer Journal, 21 (3), 199–204. doi: https://doi.org/10.1002/pi.4980210304
- Zin, I. M., Chervins’ka, N. R., Kotsyuk, D. A., Gulai, O. I. (1996). Effect of hardeners on the thermal stability of organosilicon lacquer coatings. Materials Science, 31 (1), 134–136. doi: https://doi.org/10.1007/bf00565988
- Hulai, O. I., Tselyukh, O. I., Nironovych, I. O., Serednyts’kyi, Ya. A. (1996). Effect of mineral fillers on the properties of silicone coatings. Materials Science, 32 (5), 588–591. doi: https://doi.org/10.1007/bf02539071
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Victoria Pakhomova, Sviatoslav Povalchuk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.