Теоретичні підвалини та практика щодо дій урядів і центральних банків в умовах війни: історичний екскурс та український досвід

Анотація

Об’єктом дослідження є існуючий до сьогодні світовий досвід регулювання фінансового сектору та фінансування витрат на військові дії країн, що перебували в стані війни. Цей досвід порівнюється в роботі з тими заходами, які були використані урядом України в період російсько-української війни. В умовах ведення війни особливо гостро постає проблема фінансування видатків на війну та збалансування бюджету для безперебійного здійснення соціальних виплат. Різке розбалансування бюджету країни в бік фінансування військових витрат та падіння ВВП, як наслідок військових дій на території країни, де проходять військова агресія вимагає від уряду та регуляторів адекватних дій як регуляторного, так і інвестиційного характеру. Своєчасність та адекватність таких дій є практичною та науковою дилемою, вирішення якої частково лежить в світовому історичному досвіді. В роботі доведено, що дії українського уряду та Національного банку України в період активної фази військової агресії з боку росії повністю відповідають сучасним теоретико-методичним надбанням в організації фінансування видатків на оборону воюючих країн. Україною задіяний майже весь арсенал можливих варіантів фінансування: скорочення невоєнних витрат, збільшення урядових запозичень та емісія грошей. Дослідження ролі видатків для наповнення бюджету продемонструвало зменшення ролі податків як важеля фінансування зростаючих видатків держав на оборону. Скоординовані дії уряду України та Національного банку України вчасно запобігли різкому витоку іноземного капіталу з країни та зберегли купівельну спроможність національної валюти. Це пояснюється своєчасним застосуванням історичного досвіду, інструментів класичної моделі Лукаса-Стіглі з вмілим маніпулюванням ставками за державним боргом з метою зацікавлення інвесторів у довгостроковому вкладенні коштів у державні боргові цінні папери та безпрецедентною фінансовою допомогою іноземних партнерів.