Математичне моделювання логістики промислових підприємств при різних варіантах базової інформації
DOI:
https://doi.org/10.15587/2312-8372.2014.28067Ключові слова:
інформаційна система, логістика, математичні моделі, компенсований та некомпенсований дефіцит, оптимізаціяАнотація
Досліджено причини низької ефективності математичних моделей складської логістики. Проаналізовано побудову моделей управління запасами з компенсованим та некомпенсованим дефіцитом. Доведено, що при базових припущеннях допускати некомпенсований дефіцит економічно неефективно. Побудовані уточнені математичні моделі з компенсованим дефіцитом. Визначені умови їх застосування при різних варіантах базової інформації.
Посилання
Grinberg, R. S., Rubinshtein, A. Y. (2010). Teoriya, innovatsii i konturi buduschey ekonomiki v dialoge s Kennetom Errou. Voprosi ekonomiki, 10, 9–10.
Alesinskaya, T. V. (2002). Ekonomiko-matematicheskie metody i modeli. Taganrog: Izdatelstvo TRTU, 153.
Lotfi, V., Pegels, C. C. (1991). Decision support systems for production and operations management (DSSPOM). Boston: Richard D. Irwin, Inc., 359.
Dzuba S. A. (2011). Upravlenie zapasami: verna li formula Wilsona? Menedzchment v Rossii i za rubezchom, 4, 3–12.
Sterligova, A. N. (2005). O suguboi praktichnosti formuli Wilsona. Logistik & sistema, 4, 42–52.
Sterligova, A. N. (2005). O suguboi praktichnosti formuli Wilsona. Logistik & sistema, 5, 56–61.
Wilson, R. H. (1934). A Scientific Routine for Stock Control. Harvard Business Review, 13, 116–128.
Tektov, D. A. (2003). Dinamicheskie I statisticheskie modeli upravleniya zapasami v roznichnoi torgovle. Sankt-Peterburzchskii gosudarstveniy universitet, 159.
Avtonomov, V. S. (2013). Abstraktsii v ekonomicheskoy nauke. Zhurnal novoy ekonomicheskoy assotsiatsii, 1 (17), 160–162.
Gamkrelidze, L. I., Gamkrelidze, E. L. (2009). Logistika. Teoriya i praktika. Мoscow: MGIU, 279.
Solyanik, L. G. (2006). Optimizatsiya parametriv upravlinnya tovarno-materialnimi zapasami na promislovomu pidpriemstvi. The Economic Messenger of the NMU, 1, 16–24.
Sterligova, A. N. (2005). Optimalniy razmer partii ili Zagadochnaya formula Wilsona. Logistik & sistema, 2, 64–69.
Meschankin, А. (2005). Umeete li vi primenyat formulu Wilsona? Logistik & sistema, 2, 37–42.
Lukinskiy, V. S., Tsvirinko, I. A. (2001). Varianti resheniya logisticheskoy zadachi opredeleniya optimalnogo razmera zakaza. Organizatsiya mezhdunarodnih i vnutrennih perevozok s primeneniem printsipov logistiki. SPb. : SPbGIEU, 228.
Kotlyarova, V. G. (2010). Razrabotka modeli opredelrniya optimalnoy partii postavok v usloviyah neprepyvnogo proizvodstva (na primere koksohimicheskoy podotrasli). Ekonomika rozvitku. Kharkiv : KHNEU, 1 (53), 96–99.
Kozhamkulova, Zh. Zh. (2012). Rozrobka modeli i metodov informatsionnoy sistemi analiza i prinyatiya resheniy v agrobiznese. Informatsionnie sistemi. Almati, 97.
Kravchenko, V. N. (2010). Modeli protsesov upravleniya zapasami gotovoy produktsii na predpriyatii. Ekonomika i organizatsiya upravlinnya, 1 (7), 10–21.
Mur, D., Uederford L. R. (2004). Ekonomicheskoe modelirovanie v Microsoft Excel. Мoscow: Izdatelskiy dom «Wilyams», 2021.
Mandel, A. S. (2014). O vibore kriteriev v zadachah upravleniya zapasami v usloviyah neopredelennosti. Мoscow: IPU RAN, 4212–4218.
Eddous, M., Stensfild, R. (1997). Metody prinyatiya reshenii. Moscow: Audit, UNITI, 590.
Nestorenko, A. V. (2007). Alternativniy podhod k postroeniyu EOQ modeli upravleniya zapasami. Upravlinnya ekonomikoyu rekreaciynih teritoriy, galuzey i pidpriemstv. Donetsk: OOO „Yugo-Vostok, Ltd”, 270–276.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 Технологічний аудит та резерви виробництва
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.