Розробка схеми розподілу площадок контакту між формним та офсетним циліндрами

Анотація

Об’єктом дослідження є розподіл площадок контакту між формним та офсетним циліндрами. Для друкування відбитків в офсетному друкованому процесі необхідно забезпечити передачу друкарської фарби з апарату з фарбами на друкарську форму, з форми на гумовотканинний матеріал (декель) офсетного циліндра, а з декеля на друкований матеріал. При цьому якість відбитків забезпечується створенням технологічного необхідного тиску між формним, офсетним та друкарським циліндрами, яке також сприяє деформації пружного декелю та передачі шару фарби в зоні контакту. Передача ілюстративної та текстової інформацій із форми на декель офсетного циліндра відбувається за рахунок фактичної площі торкання. Тому вивчення та розрахунок фактичної площі контакту необхідне для дослідження передачі фарбового шару в контактних зонах. З цією метою було проведено огляд деяких досліджень, присвячених контактним завданням, обговорено їх переваги та недоліки. Наведено теоретичні та експериментальні співвідношення. Встановлено, що мікровиступи шорсткості поверхні друкарської форми значно впливають на деформацію декелю. Для дослідження впливу розподілу шорсткості поверхні друкарської форми на фактичну площу контакту декеля в контактній зоні, враховано взаємодію мікровиступів шорсткості поверхні друкарської форми з поверхнею декелю, що призводять до додаткових зсувів.

Запропоновано методику розрахунку кількості виступів шорсткості, для подальшого визначення фактичної площі контакту декеля та фактичного тиску в зоні контакту, з урахуванням шорсткості поверхні друкарської форми. На основі параметрів, розрахованих за запропонованою методикою при відомих значеннях шорсткості поверхні друкарської форми, надалі можна визначити фактичну площу контакту декеля та фактичний контактний тиск, оптимальні значення яких є необхідними для забезпечення необхідного перенесення фарби та якості відбитків під час друку. Отримані дані також сприяють визначенню режимів друкованого процесу під час друку всього тиражу, що призводить до підвищення тиражу стійкості друкованих форм. Підвищення тиражу стійкості друкованих форм дозволяє економити кількість друкованих форм, що споживаються. Надалі, за отриманими результатами, рекомендується скласти довідкові дані, що є необхідними при налаштуванні та експлуатації друкарської машини.