Аналіз світових систем інвайроменталізму та стратегічного розвитку еколого-економічної системи України

Анотація

Об’єктом дослідження були економічні теорії та сучасні еколого-економічні системи. Проаналізовано еволюцію економічних теорій в кожному історичному періоді розвитку суспільних відносин та визначені головні економічні школи, які найбільш точно описували існуючі економічні системи.

В роботі вирішувалася проблема стратегічного розвитку економічної системи України на основі авторського бачення еволюції економічних теорій в динаміці розвитку та їх історизму, економічної теорії сучасності та особливостей розвитку окремих наукових напрямків. Аналіз розвитку економічних систем вказує на логічну послідовність розвитку до інституціоналізму, історизму та інвайроменталізму. Наведені власні авторські розробки структурно-логічної схеми еволюції економічних теорій та економічних теорій сучасності, інституціальної економічної системи та структурно-логічна схема інвайроментальної економіки. Особлива увага приділена екологічній революції, теорії В. І. Вернадського та інвайроментальним аспектам. Отримані результати визначають що розбудова України повинна опиратись на інвайроментальні принципи, інвайроментальну соціологію, екофілософію та екоетику. Указане визначено обмеженістю природних ресурсів та необхідністю раціонального використання та ревіталізації територій, та окремих елементів біосферного комплексу, що постраждали в результаті військової агресії. Враховуючи значний геополітичний природоресурсний потенціал України, визначені шляхи примноження за допомогою формування інвайроментальної інституціальної економіки, інтегрованої в Європейський економічний та екологічний цілісний простір. Виокремлено значимість водних ресурсів України та роль органічного землеробства в процесах ревіталізації басейну Дніпра. Визначені пропозиції формування інвайроментальної стійкості економіки та соціально-економічної системи, як в цілому, так і по окремих природо-ресурсних складових. Особлива увага приділена системному стратегічному управлінню розвитком земельних ресурсів і земельно-ресурсного потенціалу. Указане можливе за умови ліквідації корупції та виходу економіки з економічного підпілля.