Розвиток управлінської економіки як складової економічної теорії

Анотація

Об’єктом дослідження є управлінська економіка, що розглядається як складова економічної теорії. Науковою проблемою є те, що існують такі поняття, як управління та управлінська економіка, які є дотичними та дещо перетинаються. Управлінська економіка включається до структури економічної системи як окрема складова. Також засвідчено, що управлінська економіка є системним утворенням та має такі рівні: глобальний, макро-, мезо-, мікро- та нано-. У дослідженні проведено визначення цих рівнів та було окреслено використання глобального (міжнародного) та макрорівня. Аналіз цих категорій необхідний для розуміння управління та умов керованості глобальної та національної економік. Сутність отриманих результатів полягає у тому, що існуюча система керування міжнародними відносинами є негнучкою та важкою для вирішення глобальних проблем людства. А управління національними економіками має відповідати стратегічним планам розвитку тієї чи іншої нації. Ці отримані результати можуть бути пояснені немобільністю управлінських структур та потребою перегляду всесвітнього економічного порядку. На рівні держави мають бути важелі для регулювання економічних відносин.

В роботі було зауважено, що суспільство являє собою сукупність людей, об’єднаних на певному ступені історичного розвитку одними чи іншими економічними відносинами, що визначають всі інші суспільні відносини. Економічні життя суспільства складається з різноманітних явищ та процесів, сутність яких необхідно шукати у суспільному виробництві. Поняття «управлінська економіка» часто використовується для характеристики регулювання суспільного виробництва. Існують різні підходи до визначення змісту управлінської економіки. По-перше, управлінська економіка розглядається як регулювання сукупністю галузей та видами матеріального виробництва. По-друге, з управлінською економікою зазвичай асоціюється система регулювання продуктивними силами та виробничими відносинами. По-третє, управлінська економіка регулює умови досягнення рівноваги та циклічності суспільного виробництва.