Дизайн професійних компетенцій авіаційних операторів методом ситуаційно-орієнтованої підготовки у єдиному освітньому середовищі

Анотація

Обсяги авіаційних перевезень до 2030 року зростуть як мінімум у двічі, й з врахуванням цього знадобляться тисячі нових пілотів та диспетчерів управління повітряним рухом (УПР). Об’єктом дослідження є система професійної підготовки авіаційних операторів. Одним з проблемних місць є те, що незважаючи на схожість як напрямків підготовки, так й професійних компетенцій, підготовка цих фахівців здійснюється повністю окремо. Однак, в процесі діяльності вони повинні працювати як єдина команда. Отримані результати свідчать про те, що переважна більшість майбутніх диспетчерів та пілотів вважають, що підготовка в умовах єдиного освітнього середовища обов’язково потрібна протягом певного періоду. З метою підвищення ефективності міжпрофесійної інтеграції таких фахівців та системи їх професійної підготовки, пропонується застосування ситуаційно-орієнтованого методу в єдиному освітньому просторі впродовж певного періоду часу. Вибір цього методу обґрунтований наступним. Віртуально моделюючи, під керівним впливом інструктора, «учень» вирішує поставлену задачу у своїй власній інтерпретації. У порівнянні з подібними відомими методами, моделювання «реального» робочого середовища сприяє розвитку вищих когнітивних процесів, таких як аналіз, управління ризиками, розгляд можливих альтернатив та спільно прийнятті рішення командою «диспетчер УПР-пілот». Даний підхід дає змогу найбільш ефективно, з точки зору витрат та переваг, трансформувати теоретичні знання в практичні уміння та навички діяльності. Показано приклад навігаційного наведення повітряного судна диспетчером УПР на етапі зниження та заходження на посадку в умовах втрати сигналу глобальної супутникової системи позиціонування. Це продемонструвало реагування системи підготовки на негативні виклики в стані аеронавігаційної системи протягом відносно короткого періоду часу, а також формування нових компетенцій в команді «диспетчер УПР-пілот».