Культура гідності як підвалина організаційної культури гуманістичного менеджменту. Сучасні розвідки в ІТ-індустрії
DOI:
https://doi.org/10.15587/2706-5448.2025.327079Ключові слова:
гідність, гуманістичний менеджмент, ІТ-інженерія, організаційна культура, поведінкова економіка, внутрішня мотивація, ESG-стратегіїАнотація
Об’єктом дослідження виступають когнітивно-структурні параметри формування та трансформації організаційної культури ІТ-команд. Особлива увага приділяється впливу гідності як гуманістичного конструкту на динаміку внутрішньогрупових комунікацій. Проблема полягає у дефіциті міждисциплінарно вивірених теоретичних моделей, які б дозволили інтегрувати принцип гідності в систему стратегічного управління. Існуючі підходи здебільшого не враховують когнітивні викривлення, моральну автономію, вплив афективних станів і психологічну резилієнтність у командному середовищі. У статті розроблено концептуальну модель корпоративної культури гідності в ІТ-інженерії, яка побудована на синтезі положень когнітивної психології, поведінкової економіки, нейроетики та гуманістичного менеджменту. Модель охоплює три рівні: мікрорівень (executive control, внутрішня мотивація, психологічна безпека), мезорівень (емпатійне лідерство, рефлексивні практики, етика комунікації), макрорівень (ціннісна узгодженість, інституційна довіра, культурна справедливість). Структура представлена як динамічний процес: когнітивні чинники – поведінкові механізми – організаційні результати. Теоретичні положення можуть бути застосовані в HRMS, agile-процесах, ESG-стратегіях, системах когнітивно-чутливого управління. Модель релевантна в умовах високої динаміки, цифрового вигорання, фрагментованої взаємодії та організаційної турбулентності, зокрема – в умовах війни. Запропонована модель є інноваційним підходом до конструювання культури гідності в умовах інтелектуально-насиченого середовища, де традиційні управлінські парадигми виявляються неефективними. Її застосування дозволяє зменшити транзакційні витрати комунікації, підвищити рівень внутрішньої узгодженості та забезпечити етичну інтеграцію когнітивно складних практик у щоденну діяльність ІТ-команд. Такий підхід створює нову рамку для вивчення поведінкових механізмів у цифрових організаціях і відкриває перспективи для мультиагентного моделювання культури через засоби аналітики даних, штучного інтелекту та нейроповедінкової інтерпретації.
Посилання
- Deci, E. L., Ryan, R. M. (2017). Self-Determination Theory: Basic Psychological Needs in Motivation, Development, and Wellness. New York: Guilford Publications. https://doi.org/10.1521/978.14625/28806
- Lakhyzha, R. M. (2025). Spetsifika diialnosti IT-kompanii yak factor formuvannia yikh korporatyvnoi kultury. Problems of Modern Transformations. Series: Economics and Management, 17. https://doi.org/10.54929/2786-5738-2025-17-04-01
- Sadowski, C., Stolee, K. T., Elbaum, S. (2015). How developers search for code: a case study. Proceedings of the 2015 10th Joint Meeting on Foundations of Software Engineering. https://doi.org/10.1145/2786805.2786855
- McCausland, T. (2023). Creating Psychological Safety in the Workplace. Research-Technology Management, 66 (2), 56–58. https://doi.org/10.1080/08956308.2023.2164439
- Gallup. (2024). Global indicator: Employee Retention & Attraction. Available at: https://www.gallup.com/467702/indicator-employee-retention-attraction.aspx
- Schein, E. H. (2017). Organizational Culture and Leadership. Wiley, 416.
- Cameron, K. S., Quinn, R. E. (2011). Diagnosing and Changing Organizational Culture: Based on the Competing Values Framework. Wiley.
- Kouzes, J. M., Posner, B. Z. (2017). The Leadership Challenge. Wiley.
- Bennis, W., Nanus, B. (2003). Leaders: The Strategies for Taking Charge. Harper Collins.
- Herzberg, F. (2003). One More Time, How Do You Motivate Employees? Harvard Business Review. Available at: https://hbr.org/2003/01/one-more-time-how-do-you-motivate-employees
- Destriani, R., Adhitama, R. Y., Sensuse, D. I., Hidayat, D. S., Purwaningsih, E. H. (2024). Challenges and Technology Trends in Implementing a Human Resource Management System: A Systematic Literature Review. Journal of Information Systems Engineering and Business Intelligence, 10 (3), 355–367. https://doi.org/10.20473/jisebi.10.3.355-367
- Islas-Calderón, S., Vázquez-Maguirre, M. (2024). Dignity, humanistic management, and the process of social innovation. Humanistic Management Journal, 9 (3), 313–326. https://doi.org/10.1007/s41463-024-00174-y
- Huijser, D., Nullens, P. (2024). An anatomy of human dignity; dissecting the heart of humanistic management. Humanistic Management Journal, 9, 203–230. https://doi.org/10.1007/s41463-024-00183-x
- Mazzetti, G., Schaufeli, W. B. (2022). The impact of engaging leadership on employee engagement and team effectiveness: A longitudinal, multi-level study on the mediating role of personal- and team resources. PLOS One, 17 (6), e0269433. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0269433
- Pearson, M. (2023). Dignity, Humanistic Management and the Sustainable Development Goals. Journal of Management for Global Sustainability, 11 (2). https://doi.org/10.13185/2244-6893.1001
- Kabadayi, S., Alkire (née Nasr), L., Broad, G. M., Livne-Tarandach, R., Wasieleski, D., Puente, A. M. (2019). Humanistic management of social innovation in service (SIS): An interdisciplinary framework. Humanistic Management Journal, 4, 159–185. https://doi.org/10.1007/s41463-019-00063-9
- Hicks, D. (2018). Leading with Dignity: How to Create a Culture That Brings Out the Best in People. Yale University Press, 224. https://doi.org/10.2307/j.ctvqc6gvg
- Nussbaum, M. (2011). Creating Capabilities: The Human Development Approach. Harvard University Press, Belknap Press, 237.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Tetiana Korobkinа, Natalia Dashenkova

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.




