Аналіз сучасного стану та вибір сировини технології вторинного кадмію

Автор(и)

  • Светлана Николаевна Козуб Харківський національний медичний університет, пр. Леніна, 4, м. Харків, Україна, 63022, Україна https://orcid.org/0000-0002-5932-8129

DOI:

https://doi.org/10.15587/2312-8372.2015.38113

Ключові слова:

кадмій, токсичність, виробництво кадмію, нікель-кадмієві елементи живлення, утилізація

Анотація

Розглянуто основні джерела сировини та кінцеві продукти, які містять кадмій. Проаналізовано їх характеристики, можливості використання в техніці та у виробництві. Розглянуто тенденції ринку та законодавчого регулювання технології кадмію. Показано, що найбільш перспективним шляхом її розвитку є створення технологій вторинної переробки продуктів, які містять кадмій, а основною групою таких продуктів – вторинні джерела струму.

Біографія автора

Светлана Николаевна Козуб, Харківський національний медичний університет, пр. Леніна, 4, м. Харків, Україна, 63022

Кандидат технічних наук, старший викладач

Кафедра медичної та біоорганічної хімії

Посилання

  1. Korovin, N. V. (1978). Novye chimicheskie istochniki toka. K.: Energiya, 194.
  2. Varlamov, R. G., Varlamov, V. R. (1988). Malogabaritnye istochniki toka. M.: Radio i svyaz’, 194.
  3. Naumov, A. V. (2006). Obzor mirovogo rynka kadmiya. Izvestiya vuzov. Tcvetnaya metallurgiya,1, 18–23.
  4. Kozub, S. N., Lavrenko, A. A., Gryn, G. I., Kozub, P. A. et al. (2008). Sovremennoe sostoyanie analiticheskoy himii kadmiya. Vistnyk NTU «KhPI», 10, 28–35.
  5. Kozub, S. N., Lavrenko, A. A., Kozub, P. A., Gryn, G. I. et al. (2008). Toksichnost kadmiya i metodu vozdeystviya ego na okruzhayuschuyu sredu. Vistnyk NTU «KhPI», 41, 65–71.
  6. Scherbov, D. P., Matveets, M. A. (1973). Analiticheskaya himiya kadmiya. M.: Nauka, 256.
  7. U. S. Geological Survey. (2002). Cadmium statistics. In: Historical statistics for mineral commodities in the United States. U. S. Geological Survey, Reston, 26.
  8. Proposal for a Directive of the European Parliament and of the Council on the restriction of the use of certain hazardous substances in electrical and electronic equipment. COD 2000/0159. (1998). Official Journal C 365 E, 195–197.
  9. U. S. Geological Survey. (2002). Cadmium. In: Minerals Yearbook. U. S. Geological Survey, Reston, 198.
  10. European Commission. (2000). Directive 2000/53/EC of the European Parliament and of the Council of 18 September 2000 on end-of life vehicles, 34–43.
  11. European Commission. (2002). Commision welcomes agreement on Waste Electrical and Electronic Equipment and the Restriction of Hazardous Substances. Brussels, 2–12.
  12. Hansen, E. (2002). Heavy Metals in Waste. European Commission. Brussels, 156.
  13. Guidance document on cadmium and its compounds. Baltic marine environment protection commission. (2009). Helsinki: HELCOM, 62.
  14. Risk Reduction Monograph No. 5: Cadmium. (1994). OECD Environment Monograph Series No. 104. Paris, 195.
  15. Scoullos, M., Vonkeman, G., Thornton, I. (2002). Heavy metals in waste. Denmark, 86.
  16. World Health Organisation, International Programme on Chemical Safety (IPCS). (1992). Cadmium. Environmental Health Criteria 134. Geneva, Switzerland, 250.
  17. World Health Organisation, International Programme on Chemical Safety (IPCS). (1992). Cadmium - environmental aspects. Environmental Health Criteria 135. Geneva, Switzerland, 290.
  18. World health organization. (1993). Guidelines for Drinking Water Quality, Vol. 1. Geneva, 25.
  19. Hrustalev, D. A. (2003). Akkumulyatoryi. M.: Izumrud, 224.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-01-29

Як цитувати

Козуб, С. Н. (2015). Аналіз сучасного стану та вибір сировини технології вторинного кадмію. Technology Audit and Production Reserves, 1(4(21), 37–41. https://doi.org/10.15587/2312-8372.2015.38113

Номер

Том 1 № 4(21) (2015): Технології харчової, легкої та хімічної промисловості

Розділ

Технології харчової, легкої та хімічної промисловості

Ліцензія

Авторське право (c) 2016 Технологічний аудит та резерви виробництва

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.