Використання показника «рівень ризику небезпеки» як критерію у прийнятті рішення в службі економічної безпеки підприємства

Автор(и)

  • Олена Вікторівна Ілляшенко Інститут хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, пр. Радянський, 59а, м. Сєвєродонецьк, 93406, Україна https://orcid.org/0000-0003-0691-9731

DOI:

https://doi.org/10.15587/2312-8372.2016.66003

Ключові слова:

підприємство, економічна безпека, служба економічної безпеки, рекомендації, безпека, небезпека, показник «рівень ризику небезпеки»

Анотація

Показано доцільність використання показника «рівень ризику небезпеки» як критерію прийняття рішень у службі економічної безпеки підприємства з убезпечення його діяльності. Зміст показника «рівень ризику небезпеки» пояснено з використанням антиномних понять «небезпека – безпека». Надано приклад визначення показника «рівень ризику небезпеки».

Біографія автора

Олена Вікторівна Ілляшенко, Інститут хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, пр. Радянський, 59а, м. Сєвєродонецьк, 93406

Кандидат економічних наук, доцент

Кафедра економіки підприємства та прикладної статистики

Посилання

  1. Mak-Mak, V. P. (2003). Enterprise Security as a subject of private law enforcement. Moscow: Company «Sputnik+», 220.
  2. Syvolap, L. A. (2014). Sluzhba bezpeky pidpryyemstva yak chynnyk yoho ekonomichnoyi bezpeky. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektual'noyi vlasnosti, 2, 121‑125.
  3. Korolev, M. I. (2011). Sistema ekonomicheskoy bezopasnosti predpriyatia. Moscow: Maska, 352.
  4. Kavun, S. V. (2014). Ekonomichna bezpeka pidpryyemstva: informatsiynyy aspekt. Kharkiv: TOV «Shchedra sadyba plyus», 312.
  5. Nashynets-Naumova, A. Yu. (2012). Pytannia zabezpechennia informatsiinoi bezpeky pidpryiemstva. Yurydychnyi visnyk, 3 (24), 58‑62.
  6. Hrydzhuk, H. S. (2009). Systematyzatsiia metodiv informatsiinoi bezpeky pidpryiemstva. Visnyk Natsionalnoho transportnoho universytetu, Vol. 19, Part 1, 1–4. Available: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/natural/Vntu/2009_19_1/pdf/64.pdf. Last accessed: 18.03.2016.
  7. Anilovska, H. Ya. (2008). Informatsiina bezpeka pidpryiemstva v umovakh vykorystannia suchasnykh informatsiinykh tekhnolohii. Naukovyi visnyk NLTU Ukrainy, Vol. 18.9, 270–273. Available: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/chem_biol/nvnltu/18_9/270_Anilowska_18_9.pdf. Last accessed: 18.03.2016.
  8. Lydon, J. C. (1987). The Deterrent Effect of the Uniform Trade Secrets Act. Journal of the Patent & Trademark Office Society, 69, 427‑444.
  9. Jager, M. F. (1997). A comparison of trade secret laws in Asia7. LES Nouvelles, 32 (2), 54‑59.
  10. Zaplatynskyi, V. (2012). Novoe opredelenie termina «opasnost'». PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Cz SERIA: Edukacja Techniczna, Vol. VII. Available: http://www.pneti.ajd.czest.pl/docs/tom7/art/vz_a.pdf
  11. Kozachenko, H. V., Shulzhenko, L. E. (2014). Ekosesent: zmist, predmet ta struktura. Business Inform, 2, 8‑12.
  12. Illiashenko, O. (2015). Systema ekonomichnoyi bezpeky pidpryyemstva: zmist ta vlastyvosti. Virtus, 3, 125–129.
  13. Korzeniowski, L., Peplonski, A. (2005). Wywiad gospodarczy, historia i współczesność. Krakow: EAS, 244.
  14. Świniarski, J. (1997). O naturze bezpieczeństwa. Prolegomena do zagadnień ogólnych. Warszawa: Pruszków, 314.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-03-29

Як цитувати

Ілляшенко, О. В. (2016). Використання показника «рівень ризику небезпеки» як критерію у прийнятті рішення в службі економічної безпеки підприємства. Technology Audit and Production Reserves, 2(5(28), 42–48. https://doi.org/10.15587/2312-8372.2016.66003

Номер

Том 2 № 5(28) (2016): Трансфер технологій в економіці. Економіка та управління підприємством

Розділ

Економіка та управління підприємством: Оригінальне дослідження

Ліцензія

Авторське право (c) 2016 Технологічний аудит та резерви виробництва

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Закріплення та умови передачі авторських прав (ідентифікація авторства) здійснюється у Ліцензійному договорі. Зокрема, автори залишають за собою право на авторство свого рукопису та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY. При цьому вони мають право укладати самостійно додаткові угоди, що стосуються неексклюзивного поширення роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом, але за умови збереження посилання на першу публікацію статті в цьому журналі.