Екологічна складова в оцінці конкурентоспроможності регіонів як умова сталого регіонального розвитку.
DOI:
https://doi.org/10.31498/2225-6407.15.2017.134827Ключові слова:
екологічна конкурентоспроможність, регіон, раціональне природокористування, екологічні фактори, екологічний імідж, еколого-економічні показники, сталий розвиток.Анотація
Доведено, що екологічні фактори поряд з економічними та соціальними мають суттєвий вплив в оцінці конкурентоспроможності території, тому в умовах сталого розвитку є доцільним доповнити існуючі методичні підходи визначення рейтингів конкурентоспроможності регіонів розрахунками еколого-економічних показників. Визначено, що управління екологічною конкурентоспроможністю регіону полягає у забезпеченні визнання екологічно позитивного іміджу території, ключовими параметрами мають стати індикаторами зростання конкурентоспроможності території з урахуванням екологічних факторів. Формування іміджу регіону з урахуванням екологічної складової дозволить акумулювати фінансові потоки внутрішніх і зовнішніх інвесторів, розвивати екологічно конкурентоспроможні виробництва. При цьому може бути використаний запропонований науково-методичний підхід до визначення рівня конкурентоспроможності території з урахуванням екологічної складової, що на відміну від інших, базується на розрахунках визначених відносних еколого-економічних показників оцінки впливу забруднення навколишнього природного середовища на конкурентоспроможність регіону (показник повноти використання водних ресурсів, показник незамкнутості циклів використання водних ресурсів, показник екстернального впливу виробництва на атмосферу, показник відходності виробничих процесів) та індикаторів ефективності використання фінансових інструментів в рамках природоохоронної діяльності та раціоналізації природокористування (показник фінансування індустріальної ревіталізації підприємствами в обсязі реалізованої продукції, показник частки екологічних санкцій в обсязі реалізованої продукції, показник екологічних витрат виробництва в обсязі реалізованої продукції).
Посилання
1. Позиція України в рейтингу країн світу за індексом глобальної конкурентоспроможності 2015-2016 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://edclub.com.ua.
2. Потер М. Конкуренция. / М.Потер. – М., Изд. Дом «Вильямс», 2000. – 495с.
3. Сепик Д. Индикаторы конкурентоспособности регионов: европейский подход / Сепик Даниэль // Регион: экономика и социология. - 2005. - № 2. - С. 197 - 205.
4. Золотухина А.В. Проблемы инновационного и устойчивого развития регионов. – М.: Красанд, 2010. – 240 с.
5. Кузьмина Н.Н., Попов Н.А., Кузьмин Д.И. Оценка конкурентоспособности региона с позиций концепции устойчивого развития // Российское предпринимательство. — 2010. — № 7 Вып. 1 (162). — c. 143-148. — - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.creativeconomy.ru/articles/10714
6. Звіт про конкурентоспроможність регіонів України – Електроний ресурсрежим доступу: http://www.feg.org.ua/docs/FEG_report_2013_body_ukr_web.pdf
7. Аверихина Т. В. Экологические факторы конкурентоспособности товаров и товаропроизводителей / Т.В.Аверихина/ Економічні інновації. – Випуск 37: Організаційноė управлінські інновації у природокористуванні та ресурсозбереженнію – Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2009 – С. 5-12.
8. Чечель А.О. Екологізація соціально-економічного розвитку промислових вугільних територій : [монографія] / А.О. Чечель. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. – 234 с.
