Сапицька І.К. Ключові аспекти системи управління вугільними шахтами: стратегія і структура

Анотація

У статті визначено, що для подолання кризових явищ у вугільній промисловості доцільно використовувати концепцію стратегічного управління, яка стала характерною для світової економіки наприкінці ХХ століття. Її основними елементами є стратегія і структура, які тісно пов'язані між собою. Ці ключові складові розглядалися стосовно шахт Донбасу. Проведені автором дослідження діяльності вугледобувних підприємств дозволили виділити наступні їх групи, які різко відрізняються один від одного техніко-економічними показниками: «сильні», «стабільно працюючі», «нестабільно працюючі» і «слабкі».
Стосовно до групи «сильних» шахт пропонується використовувати стратегію «лідерства», яка включає інноваційний аспект. Для групи «стабільно працюючі» шахти може бути застосована стратегія модернізації. «Нестабільно працючі» шахти для «виживання» можуть впроваджувати стратегію синергізму або «злиття». До «слабких» шахт, які відпрацювали свої запаси, можна застосувати стратегію «ліквідації» (консервації). Для підтримки вугільних підприємств, які тимчасово потрапили в кризові умови, доцільно використовувати стратегію диверсифікації. Стратегія і структура підприємств тісно пов'язані між собою. На базі вищенаведених стратегій була розроблена структура управління, яка містить коксовугільні, енерговугільні і вугільні компанії. На рівні шахт для реалізації інноваційних проектів пропонується використовувати організаційну структуру «по проекту», основою якої є тимчасова цільова група.