Загальнотеоретичні й прикладні проблеми формування стратегії розвитку промислового виробництва України в умовах економічної кризи

Анотація

У статті розглянуто проблеми формування стратегічних планів функціонування промисловості України в умовах економічної кризи. Досліджено етапи  розвитку промислового виробництва України, які все виразніше і гостріше проявляються диспропорціями в економічному розвитку. Ці протиріччя неминуче призводять до загострення ситуації в промислової галузі. Визначено, що переважна більшість учасників економічних відносин ні технічно, ні економічно, ані психологічно ще не повністю готові до новацій розвитку промисловості України. Відзначено, що саме реструктуризація та інноваційний розвиток промисловості є нагальним, актуальним завданням держави. Вказано, що локалізація і усунення зазначених проблем в умовах фінансової кризи неможливі без формуванням й обґрунтуванням стратегії розвитку промислового підприємства, та розробки методичних рекомендацій щодо оптимального вибору моделі стратегічного управління промисловим підприємством в умовах викликаних кризовими економічними процесами. З’ясовано, що концептуальною основою досліджуваної проблеми є використання синергетико-інституціональної парадигми розвитку промислового підприємства. Визначено, що стратегічне планування розвитку промислових підприємств, засноване  на посиленні активізації їх синергетико-інституціонального потенціалу, не має повного наукового забезпечення відповідним понятійним апаратом і методичним інструментарієм. Вважаємо, що сьогодні, в умовах розростання економічної кризи, забезпечення сталого розвитку промислових підприємств є важливою проблемою сучасної української економіки, яка зумовлює необхідність поглиблених удосконалень стратегічного управління. Визначено, що початковим етапом у цьому напрямі повинно стати стратегічне планування і не стільки функціонування, скільки розвитку промислових підприємств. Виявлено, що вирішення зазначеної проблеми в умовах інноваційно-структурної перебудови економіки України пов’язане з подальшими дослідженнями механізму стратегічного планування, яке повинно враховувати постійні зміни мікро- і макросередовища підприємства.