Цистатин С: оцінка і прогноз ниркової функції у дітей, хворих на хронічну хворобу нирок

Анотація

Мета: визначення діагностично значимих величин сироваткової концентрації цистатину С (ЦсС) для розмежування хронічної хвороби нирок (ХХН) 1-3 ст. (3a і 3b) та визначення категорій пацієнтів з прогностично несприятливими формами ниркової патології. Матеріали та методи дослідження. Діагностично значимі величини ЦсС визначали у 132 пацієнтів з ХХН 1–3 ст. (3a і 3b) віком від 2 до 17 років. Проведено більш детальне вивчення вмісту сироваткового ЦсС при різних формах нефропатій. Результати та їх обговорення. Рівень ЦсС у пацієнтів з ХХН 3а ст. дорівнював 1,41±0,02 мг/л, що достовірно було нижче значень відповідного показника, отриманого у пацієнтів з ХХН 3b (1,97±0,11 мг/л) (p<0,001) і достовірно було вище, ніж значення отримані у пацієнтів з ХХН 1 ст., ХХН 2 ст. (p<0,001). При аналізі вмісту ЦсС в сироватці крові у досліджуваних пацієнтів встановлено, що найвищий рівень ЦсС 1,59±0,2 мг/л реєструвався у пацієнтів з двобічним уретерогідронефрозом, що достовірно його відрізняло від значень, отриманих у пацієнтів з однобічним уретрогідронефрозом (р<0.05), однобічним або двобічним міхурово-сечовідним рефлюксом (МСР) ІІІ ступеня, дистопією нирки, хронічним гломерулонефритом (ХГН) нефротичною формою, ХГН гематуричною формою та ХГН з ізольованим сечовим синдромом (р<0.01). Високий ризик прогресування ХХН виявлено у пацієнтів з полікистозною хворобою нирок, у яких рівень сироваткового ЦсС дорівнював 1,2±0,093 мг/л і у 16 пацієнтів з хронічним тубуло-інтерстиціальним нефритом, які перенесли в анамнезі гостре ураження нирок – 1,2±0,1 мг/л, що достовірно відрізнялось від значень аналогічного показника, отриманого у пацієнтів з хронічним неускладненим пієлонефритом і ХГН гематуричною формою (р<0.001), дистопією нирки і однобічним МСР ІІІ ступеня (р<0.01), двобічним МСР ІІІ ступеня і ХГН нефротичною формою та ХГН ізольованим сечовим синдромом (р<0.05). Висновки. Цистатин С – маркер виявлення і розмежування стадій і підстадій ХХН 1–3 (3а і 3b), визначення категорії пацієнтів з прогностично несприятливими формами ниркової патології, такими як двобічний уретерогідронефроз, полікистозна хвороба нирок, хронічний тубулоінтерстиціальний нефрит, як наслідок перенесеного гострого ураження нирок.