Стан пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз коморбідний з метаболічним синдромом

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.26641/2307-5279.24.1.2020.199490

Ключові слова:

уратний нефролітіаз, метаболічний синдром, пуриновий обмін

Анотація

Уратний нефролітіаз (УН) є частим захворюванням в урології і у 17% -25%випадків камені складаються із сечової кислоти (СК) та має пряму кореляцію з компонентами метаболічного синдрому (МС). Мета дослідження:вивчити особливості змін показників пуринового обміну у хворих на уратний нефролітіаз та уратний нефролітіаз коморбідний з метаболічним синдромом протягом комплексної терапії. Об'єкт і методи дослідження.Спостерігали 117 хворих на УН. За норму прийняті показники 30 донорів. Хворі поділені на дві групи: основну та контрольну. Основна група (79 осіб) - хворі на УН коморбідний з МС. Контрольна - 38 пацієнтів на УН. Хворі основної групи розділені на 1-у основну підгрупу (42 хворих) і 2-у основну підгрупу (37 чоловік). Хворим 1-ї підгрупи призначалитрадиційну терапію та засоби, які корегують метаболічні порушення (гіполіпідемічні, протидіабетичні препарати, аллопуринол, ліпразид). У 2-й підгрупі - традиційну терапію -ріабал, дексалгін, уролітУ,аллопуринол. В контролі хворі отримували: спазмолітини, аналгетики, уроантисептики, уроліт У, аллопуринол. Досліджували аналіз крові і сечі, засів сечі, СК в крові і добовій сечі, креатинін, сечовину, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), рентгенультразвукове дослідження нирок, радіоізотопну ренографію до лікування, через 7 і 14 діб, через 1,5-2 місяці і через 3-6 місяців. У хворих основної групи рівень СК в крові та добовій сечі, рівень сечовини та креатиніну крові були вірогідно більші, ніж в контролі та в нормі. ШКФ не мала суттєвих відмінностей між групами і була вірогідно менша, ніж в нормі. Протягом лікування у хворих 1-ї підгрупи рівень СК крові та сечі зменшувався і через 3-6 місяців був вірогідно менше, ніж у хворих 2-ї підгрупи. Рівень сечовини та креатиніну крові у осіб 1-ї підгрупи були більші, ніж в нормі. Через 7 діб лікування в 1-й підгрупі сечовина крові стала вірогідно менша, ніж у хворих 2-ї підгрупи, Через 3-6 місяців обидва показники крові у хворих 1-ї підгрупи зменшились і стали вірогідно менші, ніж у пацієнтів 2-ї підгрупи. ШКФ спочатку у хворих основної групи була достовірно менша, ніж в нормі. На 7-14 добу у хворих 1-ї підгрупи фільтрація зменшилась, а в кінці спостереження зростала і була вірогідно більша порівняно з пацієнтами 2-ї підгрупи з традиційною терапією. Отже, у хворих на УН рівень СК в крові і сечі патогенетично взаємозв'язані з компонентами МС, а при застосуванні засобів, які корегують метаболічні порушення через 3-6 місяців спостерігається поліпшення стану пуринового обміну і функції нирок та зменшується частота рецидивів каменеутворення 1,9 рази.

Посилання

Борисов В.В., Дзеранов Н.К. Мочекаменная болезнь. Терапия больных камнями почек и мочеточников. 2011. 88 c.

Мочекаменная болезнь: руководство для врачей / под ред. И.С. Колпакова. М.: Медицинское информационное агентство, 2014. 368 с.

Johri N., Cooper B., Robertson W., Choong S., Rickards D., Unwin R. An update and practical guide to renal stone management. Nephron. Clin. Рract. 2010. No. 116(3). Р. 159–171.

Антонів Р.Р. Функціональне порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих на діабетичну нейропатію: автореферат дис. ... канд. мед. наук: 14.01.06. Київ, 2007. 21 с.

Задионченко В.С., Адашева Т.В., Демичева О.Ю., Ромашкин А.В., Заседателева Л.В. Артериальная гипертония при метаболическом синдроме: патогенез, основы терапии. Справочник врача. 2016. № 1. С. 64–68.

Kohjimoto Y., Sasaki Y., Iguchi M., Matsumura N., Inagaki F., Hara I. Association of metabolic syndrome traits and severity of kidneystones: results from anation wide survey on urolithiasis in Japan. Am. J. Kidney Dis. 2013. Vol. 61(6). Р. 923–929.

Ал-Нувайрах А.А.Х. Клинико-патогенетические взаимосвязи гиперурикемии и метаболического синдрома: автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.01.05. Санкт-Петербург, 2012. 16 с.

Бова Ф.С., Козловский В.Н., Бова Е.В. Нарушение обмена мочевой кислоты у больных сахарным диабетом 2-го типа как фактор кардиоваскулярного риска. Медицина. 2010. № 1. С. 120–124.

Hurtes X., Meria P. Hyperuricemia and uro-nephrological disordes. Presse Med. 2011. Vol. 40. P. 865–868.

Лазебник Л.Б. Старение и полиморбидность. Справочник специалиста. 2007. № 1.

Верткин А.Л., Скотников А.С. Роль хронического аллергического воспаления в патогенезе бронхиальной астмы и его рациональная фармакотерапия у пациентов с полипатией. Лечащий врач. 2009. № 4. C. 61–67.

Белялов Ф.И. Лечение внутренних болезней в условиях коморбидности: монография. Иркутск, 2012.

Kraemer H.C. Statistical issues in assessing comorbidity. Stat. Med. 1995. No. 14. Р. 721–723.

Van den Akker M., Buntinx F., Metsemakers J.F., Roos S., Knottnerus J.A. Multimorbidity in general practice: prevalence, incidence, and determinants of co-occurring chronic and recurrent diseases. J. Clin. Epidemiol. 1998. No. 51. Р. 367–375.

Недогода С.В., Ледяева А.А. Возможности лозартана в ангиопротекции при гиперурикемии у пациентов с артериальной гипертензией. Системные гипертензии. 2012. № 4. С.16–21.

Гринштейн Ю.И., Шабалин В.В., Руф Р.Р. Взаимосвязь альбуминурии, скорости клубочковой фильтрации, мочевой кислоты сыворотки и уровня артериального давления у лиц с нормо- и гипертензией. Медицинский алфавит. 2018. № 1(3)ю С. 24–28.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-03-26

Номер

Розділ

Урологія