Дослідження вмісту β-2-мікроглобуліну в плазмі крові та сечі при гострому пієлонефриті та супутньому цукровому діабеті в експерименті за умов медикаментозного впливу

Анотація

Безперечним критерієм хронізації пієлонефриту є ушкодження тубулоінтерстиціальної тканини нирок. Одним із факторів несприятливого перебігу пієлонефриту є зростання рівня β-2- мікроглобуліну у крові та сечі хворих. Зростання концентрації сивороткового β2-МГ відбувається при порушенні функції нирок на рівні клубочків, а підвищення вмісту пептиду в сечі, свідчить про тубулярні ураження. Тому дослідження патогенетичних особливостей розвитку запальних захворювань нирок на тлі супутнього цукрового діабету з метою вивчення коригуючого впливу препаратів з метаболізм коригуючою дією є актуальним завданням. Отримані дані зміни вмісту β-2 – мікроглобуліна свідчать про важливу роль супутнього цукрового діабету II типу, і в більшій мірі I типу в розвитку тубулоінтерстиціальних пошкоджень при гострому пієлонефриті у щурів. Етіо-патогенетична медикаментозна корекція, в значній мірі сприяла розвитку тенденції до нормалізації рівня β-2 – мікроглобуліна в організмі тварин при гострому пієлонефриті з супутнім цукровим діабетом I та II типу, що відзначалось вірогідним його зниженням при діабеті I типу в плазмі крові на 35,4% і в сечі на 38,7%, при діабеті II типу в плазмі крові на 39,0% і в сечі на 41,4% по відношенню до групи з етіотропним медикаментозним впливом.