Рак нирки: особливості розповсюдженості та основних показників результативності спеціалізованої допомоги

Анотація

У роботі представлений аналіз офіційних статистичних даних стосовно захворюваності, поширеності раку нирки (РН) серед дорослого населення України та Західного регіону, як прикладу для виявлення окремих територіальних особливостей і де зосереджено близько 22,4% хворих. Вивчались також основні показники результатів надання спеціалізованої допомоги таким хворим. Основним періодом обрано 2014 – 2018 рр., отримані дані співставлялись з минулим п’ятиріччям. Доведено, що як захворюваність, так і поширеність патології продовжує зростати в цілому по Україні та Західному регіону, з близьким між собою темпом на тлі дещо нижчих показників в останньому. Рівень захворюваності повсюдно вищий серед осіб чоловічої статі і суттєво, як і серед жіночої, не різнився за величиною. Темп поширеності випереджає показник при захворюваності, що позитивно свідчить про результати спеціалізованої допомоги. Так, поступово зростає питома вага хворих з вперше виявленим діагнозом в І – ІІ стадіях, проте ще залишається вона достатньо високою при ІV стадії – у кожного четвертого по країні та третього по регіону. Причиною чого частково є низький відсоток, виявлених при профоглядах (до 20%), коливання якого мають негативну тенденцію. Наслідком ситуації є факт практичної стабільності померлих до року з часу встановлення діагнозу: по Україні в межах 17 – 21,7%, по регіону 18,3 – 23,7%. За позитивною тенденцією виділяється зростання хворих, які перебувають на обліку ≥ 5 років; у 2018 р. до 61,7% та 61,4±0,9% в Україні та регіоні відповідно. До 70% хворих з вперше встановленим діагнозом отримує спеціальне лікування. В його структурі провідним є хірургічне (63,6±0,9% та 59,7±2,1 по країні та регіону); на відсоток комплексного або комбінованого, що займає друге місце, приходиться 7,9% та 9,7% відповідно, він зменшується по країні і зростає в регіоні. На тлі загального зменшення по Україні нефректомій, їх зростання відмічено з приводу РН повсюдно. Кожна третя, четверта операція відповідно виконувалась в облонкодиспансерах. З роками зменшується післяопераційна летальність (на 21% до 1,23 по країні), в регіоні при відсутності в більшості областей за величиною виділялася Львівська (до 2,4%). Доведена необхідність акцентувати увагу на питаннях ранньої діагностики захворювання, яке перебуває в площині пошуку нових можливостей із залученням біомаркерів, так і організаційних заходів різної спрямованості.