Спосіб ідентифікації жіночої передміхурової залози з урахуванням типів її анатомічного розташування
DOI:
https://doi.org/10.26641/2307-5279.25.1.2021.231365Анотація
Мета. Удосконалити спосіб ідентифікації жіночої передміхурової залози з урахуванням типів її анатомічного розташування.
Матеріали та методи дослідження. Проведено сексологічне, гінекологічне та урологічне обстеження 36 сексуально активних жінок віком від 24 до 42 років, середній вік 32,1±3,4 року. Всім хворим проведено ультрасонографічне дослідження з проведенням доплерографії судин парауретральної зони. Перед дослідженням проводилась катетеризація сечового міхура та введення в піхву еластичного балона (50 мл), заповненого гелем та використовувався любрикант на кліторальну зону.
Результати. Встановлено, що скупчення парауретральної тканини в області переднього відділу уретри, з об’ємом накопичення тканини залози в 7,26±1,3 см3, та найвищий рівень ПСА сироватки крові – 0,79±0,15 нг/мл зустрічається найчастіше, а саме у 70% обстежених жінок (n=18). Розподіл простатичної тканини в області стінки задньої уретри, об’єм тканини якого склав 2,13±0,02 см3 та рівень сироваткового ПСА 0,309±0,013 нг/мл, діагностований у 15% жінок (n= 9). Тип розташування передміхурової залози по всій довжині жіночої уретри, дифузний тип, з об’ємом тканини – 4,49±0,60 см3 та рівнем ПСА – 0,299±0,295 нг/мл був виявлений у 9% випадків (n= 6). Четвертий тип жіночої перед-міхурової залози – з відсутністю візуалізації, але з визначенням ПСА, за скупим значенням – 0,016±0,014 нг/мл мав місце у 6% обстежених жінок (n=3).
Висновки. Діагностичний ультразвуковий метод із використанням режиму доплерівського картування, дозволяє чітко в деталях візуалізувати різні типи локалізації жіночої передміхурової залози (передній, задній, дифузний), а також констатувати відсутність даної анатомічної структури у співставленні з рівнем ПСА в сироватці крові.
Посилання
Zaviacic M., Zaviacic T., Ablin R. J., Breza J., Holoman J. The human female prostate: history, func-tional morphology implications. Sexology. 2001. Vol. 11. P. 44–49.
De Graaf R. De mulierum organis generationi in-servientibus. Tractatus novus demonstrans tamhomi-nes et animalia caetera omnia, quae viviparadicuntur, haud minus quam viviparadicuntur, haud minus quam vivipara ab ovo originem ducere. Leyden, 1672.
Skene A.J.C. The anatomy and pathology of two important glands of the female urethra. Amer J Obstetr Diss Women Child. 1880. Vol. 13: P. 265–270.
Virchow R. Celluar Pathology. 1857. P. 516–522.
Huffman J.W. The detailed anatomy of the para-urethral ducts in the adult human female. Am J Obstet Gynecology. 1948. Vol. 55. P. 86–101.
Grafenberg E. The role of the urethra in female orgasm. Int J Sexology. 1950. Vol. 3. P. 145–148.
Addiego F., Belzer E. G., Commoli J. et al. Fe-male ejaculation: a case study. J Sex Research. 1981. Vol. 17. P. 13–21.
Perry J., Whipple B. Pelvic muscle strength of fe-male ejaculators: evidance in support of a new theory of orgasm. J. Sex. Res. 1981. Vol. 17. P. 22–39.
Hines T.M. The G spot: a modern gynecologic myth. Amer J Obstet Gynecol. 2001. Vol. 185, No. 2. P. 359–362.
Zaviacic M., Zaviacic T., Ablin R., Breza J., Ho-loman J. Ultrastructure of the normal adult human female prostate gland (Skene’s gland). Anat Embryology. 2000. Vol. 201. P. 51–61.
Rubio Casillas A., Rodriguez Quintero C.M. The female prostate: the end of the controversy. International Society for Sexual Medicine. Newsbulletin. 2009. Vol. 30. P. 7.
Taboga S.R., Goes R.M., Zanetoni C., Santos F.C.A. Ultrastructural characterization of the secretory cells in the prostate: a comparative study between the male and female organs. Acta Microscopia. 2001. Vol. 3. P. 205–206.
Billis A., Reis L.O., Ferreira F.T. et al. Female urethral carcinoma: evidences to origin from Skene’s glands. Urologic Oncology: Seminars and Original Investigations. 2011. Vol. 29. P. 218–223.
Спосіб візуалізації жіночої передміхурової залози: пат. № 110397 UA: МПК (2016.01): A61B 8/00. № u 201603068; заявл. 25.03.2016; опуб. 10.10.2016. Бюл. № 19. 6 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стаття повинна мати візу керівника та офіційне направлення від установи, з якої виходить стаття (з круглою печаткою), і вказівкою, чи є стаття дисертаційною, а також у довільній формі на окремому аркуші - відомості про авторів (прізвище, ім’я, по батькові, посада, вчений ступінь, місце роботи, адреса, контактні телефони, E-mail).
Стаття повина бути підписана всіма авторами, які укладають з редакцією договір пропередачу авторських прав (заповнюється на кожного автора окремо з оригінальним підписом). За таких умов редакція має право на її публікацію та розміщення на сайті видавництва.
