Епідеміологічні особливості хронічного циститу у столичному мегаполісі

Анотація

У роботі представлені результати аналізу за 2008–2017 роки поширеності та захворюваності на хронічний цистит дорослого населення м.Києва на основі даних державних, галузевих статистичних звітів (Ф.Ф. № 12, 20). Виділено два п’ятирічних періоди, обµрунтуванням для чого були відомі територіальні зміни в країні; відповідні показники служили в якості порівняння, що дозволяло виявити особливості динаміки досліджуваних процесів.

У результаті 10-річного спостереження вияв-лено, що для м.Києва, який займає друге місце в структурі поширеності та захворюваності хронічного циститу в Україні, характерне зменшення кількості зареєстрованих хворих (на 7,3%) з одночасним збільшенням вперше виявлених (на 15,6%; на 25,6% чоловіків і на 13,2% жінок) на відміну від загального їх приросту в цілому по країні (на 0,4% і на 2,8% відповідно). Показники поширеності (на 100 тис.) Після підвищення в перші п’ять років змінюються зниженням в наступному періоді (621,2 до 687,9 проти 627,8 до 533,4). Серед жінок вони були великими в 3,5–4,8 разу; в 2017 р. – 862,8 проти 176,6 серед чоловіків. Особливість захворюваності проявилася її збільшенням серед жінок і чоловіків за 2013–2017 роки на тлі зменшення в попередні; в 2017 р. показники на 100 тис. досягали 88,5; серед жінок – 127,2, чоловіків – 41,5.

Простежена ситуація підвищення рівня за-хворюваності на хронічний цистит серед дорослого населення столиці при одночасному зниженні поширеності дозволяє оцінювати її як результат наданої адекватної спеціалізованої допомоги і, разом з тим, вказує на необхідність вивчення причин, негативних чинників, як основи вдосконалення та впровадження профілактики захворювання.