Диференціація платежів за користування надрами як інструмент розподілу і перерозподілу природної ренти.

Анотація

У статті досліджено ренту як економічну категорію, яка набуває форми абсолютної і диференціальної ренти. Підкреслено значення і роль рентної методології в удосконаленні системи платежів за користування надрами, яка носить надмірно фіскальний характер. Обґрунтовано визначення базового рівня плати за користування надрами і необхідність застосування диференціації платежів. Доведено, що ставка плати за користування надрами розглядається як мінімальна плата, що стягується з надрокористувачів незалежно від геологічних особливостей родовищ і умов їх експлуатації. Зазначено, що перевагами диференціації платежів розвинених країн виступають не гірничо-геологічні та якісні характеристики, що є основними в вітчизняному оподаткуванні, а фінансово-економічні фактори. Встановлення рентної плати і обчислення рентного доходу має носити індивідуальний, пооб’єктний характер. Зроблено висновок, що диференціація платежів повинна бути окремим інструментом розподілу і перерозподілу природної ренти і наступним етапом (після встановлення базового, науково обґрунтованого рівня) регулювання певної державної політики. Плата за користування надрами як категорія податку на виробництво не є фіскальним інструментом вилучення надприбутків в надрокористуванні. Їх вилучення пропонується на основі прогресивного оподаткування прибутку понад певний рівень рентабельності (нормального прибутку). Рентну плату за користування надрами можна вважати найбільш важливим і значимим природно-ресурсним платежем, його питома вага в структурі надходжень зборів за спеціальне використання природних ресурсів є найвищою.