УКРАЇНОЗНАВСТВО ЯК МЕТОДОЛОГІЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ДОБИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Автор(и)

  • Oleksandr Yakovlev кандидат історичних наук, доцент, докторант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв., Україна
  • Valerіyа Shulhinа Doctor of Arts, Professor, Head of the Department of Theory, History of Culture and Musicology, National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2014.138098

Ключові слова:

українознавство, методологія, національне відродження, культурологія, український ренесанс, парадигма культури

Анотація

У статті досліджуються проблеми формування українознавства як методології культурологічних досліджень епохи національного відродження України початку і кінця ХХ століття. Зазначено, що українознавство спирається на міждисциплінарно-проблемні способи пізнання посткласичної науки в парадигмі культури постмодернізму, а його методологія збагачена ідеями синергетики, герменевтики, праксеології, відкриває подальші перспективи розвитку вітчизняної гуманітаристики та виведення української науки і культури у світовий простір.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-08-29

Номер

№ 3 (2014)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.