НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ В ПАРАДИГМІ ДІГІТАЛ-ЕЙЧ: ВІД ІНДУСТРІЇ ВРАЖЕНЬ ДО КУЛЬТУРНОГО БРЕНДУВАННЯ

Автор(и)

  • Степан Дичковський

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2019.191326

Анотація

Мета роботи. Полягає в дослідженні тенденцій культурного туризму в парадигмі дігітал-ейч. Методологія дослідження полягає в застосуванні історичного, бібліографічного та аналітичного методів. Наукова новизна роботи полягає у обґрунтуванні доцільності застосування технологій дігітал-ейч в індустрію культурного туризму, що дозволить формувати туристичний продукт та туристичні дестинації на основі використання культурної спад- щини та іміджу територій культурного простору. Висновки. Культурні бренди ґрунтуються на історико-культурних особистостях, пам'ятниках або історико-культурні подіях, які мають відношення не тільки до культури і історії регіону, але і мають величезну вагу в історико-культурній спадщині країни. Особливо важлива роль у формуванні культурних брендів належить місцевим закладам культури, які дозволяють представити культурно-історичний, природний, туристичний потенціал території

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-22

Номер

№ 4 (2019)

Розділ

Культурологія

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.